Солов'їна, вільна, єдина

Забуття

Линув голос їх скрізь,
Вони молили всіх, благали,
Та померли всі вони, як враз,
Але вони ж не цього жадали.

На поле бою вийшли всі,
А повертатися вже нікому.
Не побачать вони більше роси,
Не постануть біля рідного дому.

Мати плаче: «Як же так?
Померло моє доросле дитя».
«Пані, у вас був справжній козак», —
Та полинув він у забуття...

Подобається

#454 в Різне
#33 в Поезія
#109 в Історичний роман

Відредаговано: 08.11.2026