Хлопець прийшов до місця зустрічі швидше ніж продавець, у якого він мав забрати свій шоколад.
- Ну слава Богу, я встиг, - облегшено видихнув брюнет, та сів за один з багатьох пустих столів. Він замовив собі чашку улюбленого гарячого шоколаду, та став чекати на хлопця з яким має зустрітись. Чомусь в його уяві були ідеальні образи, які юнак постарався відігнати, якнайдалі.
Через декілька хвилин у зал зайшов високий темноволосий чоловік з шоломом в руках. Сан не знав, хто з цих не багаточисленних відвідувачів чекає на нього, тому вирішив подзвони до Уйона. Набравши збережений номер, Чхве почув довгі гудки, після яких у трубці пролунав доволі приємний голос:
- Так я слухаю вас, - чоловік озирнувся і побачив, як один з парубків, що сиділи тут, почав говорити по телефону тому рушив у його бік.
- Доброго дня, це Сан, я хотів дізнатись за яким столиком ви сидите, але вже бачу вас, - після цих слів Уйон почав озиратись по-боках, але чомусь вперто не помічав його.
Брюнет підійшов до столу за яким сидів молодий, та зовсім звичайний на вигляд хлопець, швидше за все він був студентом. Нічим не виділяється серед інших. Чесно кажучи, Чхве не звернув би на нього увагу десь на вулиці. Просто пройшов би повз.
Такі висновки зробив Сан, за ті декілька секунд, поки роздивлявся шоковане обличчя Уйона, який, схоже завис, дивлячись на обличчя Сана.
Така реакція не була для брюнета чимось новим. Більшість людей стороняться його, навіть не поговоривши. Зовнішність вирішує багато чого у цьому світі. Близьких друзів у нього мало, і вони знають, яким добрим та милим чоловіком є Сан. Він готовий весь світ покласти до лапок своєї киці, та просто обожнює випічку. Чоловік спокійно сів навпроти здивованого хлопця та глибоким низьким голосом запитав:
- Ви Уйон ?
- Так... Я, - після невеликої паузи сказав брюнет. "Боже ж ти мій, який він божественно красивий" - здається в очіх Уйона з'явилися сердечка, коли він побачив високого, широкоплечого чоловіка в мотоциклічному екіпіруванні. В нього було декілька проколів на обличчі: у брові, губі, ще декілька у вухах, та їх Чон вже розгледіти не міг. Він ніби прийшов до себе та швидко відвів погляд від обличчя цього брюнета, - А ви, як я розумію Сан, правильно?
- Правильно це я. Вибачте, що запізнився просто сьогодні страшенні затори,- ввічливо усміхнувся Чхве.
- Та нічого страшного, я і сам сьогодні спізнювався, тому не вибачайтесь, - усміхнувся Уйон. Та його вираз обличчя різко змінюється коли він бачить шолом, що лежить на столі поруч. - А ви їздите на мотоциклі? - спокійно питає брюнет посербуючи свій гарячий шоколад.
- Так, їжджу. А ви любите під мотоцикли падати, так? - він всміхається кутиками губ. В цього юнака така потішна реакція на його слова.
- Що ви маєте на увазі? - намагається хоч якось вийти з незручної ситуації Чон.
- Ви сьогодні впали перед моїм мотоциклом, - спокійно проговорив Сан, а Уйон важко видихнув, признаючи свою помилку.
- То це ви були за кермом того байку, - він стверджує, - Вибачте, це моя провина, я навіть не глянув на світлофор, коли перебіга дорогу.
- Вам сьогодні просто пощастило. Але наступного разу будьте більш обережні, - Сан говорить ці слова серйозно. Та продовжує, - Ось ваш шоколад, - він протягує юнаку гарно запаковані плитки шоколаду. На обличчі Уйона розцвітає посмішка, а Сан, всього на секунду, перестає дихати побачивши її. "Чому цей брюнет, з таким захопленням дивиться на шоколад?" - чоловік і справді не міг цього втямити.
- О вони такі гарні, дуже вам дякую, - Чон з усмішкою на обличчі підстрибнув та вклонився здивованому Сану.
- Та немає за що, - спантеличено проговорив юнак.
- Як це немає за що?! - обурився Уйон, - Цей шоколад, це витвір мистецтва! Я вже давно слідкую за вашою сторінкою і диву даюся, як у вас виходить так гарно пекти тістечка, робити шоколад і т.д., а ви кажете нічого такого! - його щоки почервоніли, а з-під светра випав кулон з черепом, який привернув увагу Сана. "Може він і не такий звичайний, як я міг подумати" - хлопець задумливо потер підборіддя.
- Ну в такому випадку наздоров'я і замволяйте ще, - він усміхається, та отримує те ж саме у відповідь.
- А чому ви купили мотоцикл, а не машину? Хіба вона не комфортніша? - брюнет зробив ще один ковток гарячого шоколаду, та став чекати на відповідь.
- Машина не дає такого відчуття свободи, як байк, тому я обрав його. Та й він швидший за автомобіль, - чоловік знизав плечима.
- То може ви колись прокатаєте мене на своєму мотоциклі, - швидко випалив Уйон, та почервонів, як мак. А Сан нервово закашлявся.
- Ви щойно фліртували зі мною? - весело запитав Чхве роблячи ковток запашної кави, яку принесла йому офіціантка.
- Вийшло не дуже правда? - змовницьким тоном запитав Уйон, а Сан розсміявся.
- Спробуйте знову, можливо вдруге вийде краще, - цей молодик явно притягує його, як магніт.
- Ні, так гра буде не цікавою, якщо ви знаєте її правила, - він мило усміхнувся та неочікувано у нього задзвонив телефон, на якому, до слова, був ввімкнений беззвучний режим. На все невелике приміщення пролунали звуки басів та барабанів. Під зацікавленим поглядом Сана, хлопець почав нервувати, і у нього ніяк не виходило взяти слухавку. Його пальці нещадно тряслись, і він не міг попасти по тій клятій кнопочці. Якимось чудом йому це все ж вдалось.
- Так, Чонхо що сталося? - нервово запитав він, відчуваючи, як його щоки заливаються рум'янцем.
- Ти ще там довго будеш, бо в нас п'ята пара має бути, - спокійним тоном проговорив хлопець.
- Чому? Казали, що ні, чи я помиляюся? - Уйон справді засмутився, він хотів побути з цим приємним та харизматичним чоловіком ще трохи.
- Я не знаю, але краще, якщо ти будеш, бо сам розумієш, як потім тобі мозок виноситимуть, - так само спокійно продовжив його кращий друг.
- Добре, я вже вибігаю, - протараторив брюнет вимикаючи дзвінок. Він встав зі свого місця та ввічливо поклонився чоловікові навпроти, який зробив те саме, - Вибачте, але я маю йти. В мене буквально за 30 хвилин почнеться пара, якої бути не мало. Я був радий з вами познайомитися. Знаю ваші солодощі надзвичайно смачні, і я обов'язково замовлю їх ще раз, - він дуже швидко говорив, тому Сан ледь встигав вловити хід його слів.