Особливий День

Трохи хвилюючись перед зустріччю хлопець наважився вдягнути під класичну безрукавку невеличкий кулон з черепом. Його улюблений, до слова. Ніхто не буде бачити цього аксесуару, за те він знатиме, що має на собі те, що йому справді до вподоби. 

З самого ранку він усміхався, як дурник, що не міг не помітити його кращий друг Чонхо.

- Ти чому такий радісний на першій парі? - скривившись запитав він. Вони сиділи в аудиторії рчікуючи початку занять.

- Бо сьогодні я заберу свій шоколад, - хлопець ледь не стрибав від радості. Він намагався стримуватись, але щаслива усмішка всеодно з'являлася на його обличчі.

- О, той самий, - без ентузіазму підтримав його Чхве. Він і справді не розумів чому так радіє його друг, оскільки сам, молодощі не надто полюбляв.

- Не будь таким песимістичним, - штовхнув його в бік брюнет. Сьогодні хлопець навіть не ображався на саркастичні слова Чхве.

- Послухай це ж ти зустрічаєшся з своїм кумиром, а не я, - знизав плечима Чонхо. Чон повернувся до свого друга, щоб якось заперечити його словам, та Чонхо випередив хлопця.

 - А що це в тебе за ланцюжок на шиї? - Від його слів Уйон напружився, а Чхве просто чекав на відповідь. Він не наполягав, а просто очікував. Йому стало цікаво, що ж там ховає Уйон, якщо зараз виглядає, як спійманий злодій.

- Та це нічого, - він нервово намагався сховати ланцюжок, який і без того був під одягом, але його руки нещадно тряслись. Страх бути спійманим і зруйнувати свій образ на очах у всіх, переслідував його вже тривалий час.

- Заспокойся, - спокійно проговорив Чонхо вхопивши його за руку. Така реакція Чона не була для нього чимось новим, але щоразу більше вона тривожила Чонхо, - Ніхто цього не помітить. Послухай ти вже давно виріс, і ладен носити те, що хочеш, я казав тобі це не один раз. Ну давай вдихай і видихай. Все добре, - Уйон глобоко дихав, та помалу заспокоївся.

- Я і сам все це знаю Хо, але нічого не можу зробити, - сумно усміхнувся Уйон опускаючи свою руку додолу. - Я все розумію, і дякую, що підтримуєш мене. Справді дякую.

Уйон дуже поспішав. Професор затримав їх після отанньої пари, тому часу щоб добігти до кав'ярні в якій він домовився зустрітися з Саном, а саме так звали чоловіка, що робив солодощі, у нього було критично мало. Перебігаючи дорогу, юнак не глянув на світлофор, як завжди, через свою неуважність. Тому не помітив мотоцикл, що їхав прямо на нього, поки не почув різкий звук гальм. Йому дуже пощастило, що за кермом був вправний водій, інакше біди було б не уникнути. Він закляк та не рухався, а потім ноги просто перестали його тримати. Уйон впав на землю прямо перед мотоциклом. Хлопець важко вдихав і видихав, страх за своє життя ніяк не хотів відпускати його. Чон підняв голову, та нарешті роздивився мотоцикл перед яким сидів. "Красивий" - він роздивлявся чорний байк, поки не помітив водія у шоломі. Керманич ішов до нього та був явно роздратований. Це отверезило Уйона, який підірвався з місця, та вклонившись обуреному юнаку, що хотів подати йому руку, побіг по дорозі далі. Він навіть не вибачився.