Втомився

Уйон втомився все життя прикидатись тим, ким він не був. Ще з дитинства його мама вклала у голівку своїй дитині, що потрібно бути хорошим для усіх і не показувати своє справжнє обличчя. 

- Уйона твої захоплення не настільки важливі, як у інших, розумієш? Ти повинен бути таким, як усі. Не виділяйся!- ці слова мами він чув все дитинство і юність. Вони настільки в'їлись у його свідомість, що відкриватися людям він просто не міг. Ховатися за маскою добряка набагато простіше ніж пояснювати усім, що він любить щось інше ніж вони.

Так він і жив, допоки не пішов в університет. Там юнак знайшов друга, з яким зміг поділитися тим, що він насправді любить. Проте для інших він залишався за тою маскою, яку сам і придумав. Страх не прийняття все ще був у його голові, і позбутися його з роками ставало все важке для Уйона. Тому він вдягається у такі речі, як усі, слухає таку музику, як усі, і взагалі він такий самий, як його однолітки. Сіра маса, серед якої не варто виділятися. І тільки вдома він може розслабитися. Ввімкнути на повну гучність свій улюблений рок, вдягати одяг, в якому почувається собою та, кайфувати від усього цього. У нього видався важкий день в універі, тож Чон вирішив потішити себе та замовити солодощі в інтернет магазині, за яким слідкує вже тривалий час. І яким же задоволеним він був коли кондитер не відмовився зустрітися з ним в живу. Бо який сенс, йому плати за пересилання, якщо можна забрати з рук.