Страж воріт.

Кламзі та Соломія підійшли до воріт міста, де побачили мерехтливу вивіску "Глухляндія". Раптом вивіска почала рухатися і розлетілася на сотні  синіх світлячків, які  були одягнені в маленькі в'язані ковпачки. 
-Робочий день, здається, закінчився - Показав один зі світлячків, що пролітали над головою, мовою жестів. Здивовані друзі переглянувшись зрозуміли, що жителі цієї країни теж говорять мовою жестів. -Значить ми найкраще порозуміємося! - зрадів Кламзі. 
Глухляндія безумовно починала їм подобатися. Завтра познайомимося ближче подумала глуха дівчинка, а сьогодні вже час додому. Вони повернулися до замету і стрибнувши в нього, опинилися біля свого будинку.... 

Наступного дня друзі знову стрибнули в замет і виявилися під воротами казкової країни.Соломія хотіла пройти у ворота але їй перегороджував  шлях стражник.-"Пароль"- показав жестами стражник. Звичайно дівчинка не знала пароль. Вона шторхнула  в плече зайца.

-"Може ти знаєш як нам пройти в місто?"-запитала  дівчинка у Кламзі.Стражник суворо дивився на друзів. Як Соломія не намагалася проскочити у ворота їй так і не вдалося це зробити. Засмучені друзі сіли на замет перед воротами щоб відпочити і подумати як же їм пробратися в Глухляндію.

Усю ніч дівчинка не могла заснути намагаючись придумати пароль для стража воріт.І тут Кламзі побачивши що господині не спиться сказав що здається здогадується який пароль може бути в країні в якій ніхто не чує."-Можливо це слово слух "-сказав заєць. Дівчинка і заєць нарешті заснули.

Слух? - Хм.Увечері наступного дня опинившись біля воріт Глухляндії вони впевнено  підійшли до стражу.
"Пароль" -грубо запитав страж.
"Може бути може бути це слово слух?" - пролопотів  Кламзі.
 Страж широко посміхнувшись відкрив ворота і пропустив гостей в місто побажавши їм приємної подорожі.