ФІНАЛ

Що далі робити — не знав ніхто. Більшість не могли повірити в те, що розповів Морок, однак він звучав надзвичайно переконливо, видав такі факти, про які хтось волів мовчати, а хтось навіть не підозрював. Та все ж виявилося, що тисячі років інквізиція вбивала чаклунів, а чаклуни нищили інквізицію через діряві труси старого діда.

Солоха запропонувала зняти чари з Ярослава й розповісти все решті, а далі вже нехай буде як буде. Окрім того, потрібно пильнувати, чи не пішов розлючений дух Морока нищити усе навколо.

Хоч Христина й не була в захваті від такого рішення, та все ж визнала, що це буде правильним кроком. Вона й так покинула главу інквізиторів із рештою гостей, через що її вплив на нього ослаб, і невідомо, чи він уже не звільнився — адже окрім того, що він дуже могутній, так ще й тих, хто радо допоможе йому в цьому, вистачає.

Відчувши це, Морок просто зник. Він сховався всередині стіни й чекав на виставу.

Щойно чаклуни та інквізиція повернулися до решти та зняли чари з Ярослава, який взагалі не розумів, що сталося — адже останнє, що він пам’ятав, це те, як стояв на даху хмарочоса. Солоха переповіла все, що сталося на даху.

Вона очікувала гіршої реакції та готувалася до того, що їй не повірять. Та щойно старі чаклуни та інквізитори почули слово «Морок», то сказали молодим схаменутися, адже час жартів скінчився.

Сам же Морок у цей момент з’явився на столі:

— Пам’ятайте, що я пильную за вами, тож не розчаруйте! — після чого безслідно зник, і ніхто його більше не бачив.

— Оце так новини… — із сумом сказала Анна, розуміючи, що витратила значну частину свого життя незрозуміло на що.

— Можливо, ми з тобою дійсно сестри, судячи з родинних реліквій, — мовила Соломія, поклавши руку на плече Анни.

— Не знаю… і не хочу про це думати, — холодно мовила Анна.

— Ну, як не крути, а для Морока всі ми діти, онуки та правнуки. Я не проти хоча б просто товаришувати, оскільки зла в тобі не бачу, але й нав’язуватися не збираюся, тому вирішуй сама.

— Ага… — так само холодно мовила Анна.

Тим часом Ярослав на подив усім заявив, що зважаючи на ситуацію та хід подій, дійсно вважає весілля чинним і не відмовляється від слів про завершення ворожнечі, оскільки мирно жити й розвиватися разом буде значно правильнішим рішенням, особливо враховуючи реальні причини їхньої ворожнечі, про які він раніше не знав.

Христина ж просто сіяла від щастя, адже думала, що все втрачено. Тому від сьогодні війна між чаклунами та інквізиторами офіційно припинена, а гулянку продовжили ще на півроку на честь такої події.

Дрон дійсно став засновником компанії, яка згодом стала світовим лідером з виробництва мотоциклів, дід Панас весело проводить час у Карпатах, допомагаючи людям від усіляких недуг, а Солоха часто відвідує Київ, навідучи Анну.