УГОДА З ДИЯВОЛОМ

Дніпро – місто бажань та можливостей. Навіть найбідніші люди тут їздять на автівках преміумкласу, вечеряють у дорогих ресторанах і буквально розцяцьковані золотими прикрасами та брендовим одягом.

Це місто вражає багатством і блиском. Тут вирують заводи, а величні хмарочоси сяють на сонці, уособлюючи процвітання та успіх. Більшість заводів мають угоди з авіакомпаніями, які доставляють їхню продукцію по всьому світу. Злітні смуги розташовані прямо на території підприємств, тому доставка здійснюється у найкоротший термін.

Тисячі жителів сусідніх країн приїжджають сюди на заробітки у пошуках кращого життя. Містяни пишаються своїм статусом, адже Дніпро давно зарекомендував себе як місце, де можливості безмежні, а мрії втілюються у життя.

Але за цією блискучою маскою ховається темний бік. Дніпро відомий як "серце афериста", де шахрайство піднесене до рангу мистецтва. Тут процвітають кол-центри та інфобізнесмени, які, немов павуки, плетуть хитромудрі сіті брехні, ошукуючи людей на мільярди. Їхні голоси, мов зміїні чари, манять довірливих жертв, обіцяючи багатство та легкі гроші.

Афера тут на кожному кроці! Навіть бізнес-курси "як стати аферистом" – теж брехня і лише привід виманити гроші. А тим, хто й після першого разу не зрозумів, що їх ошукали, радять пройти спеціальний курс "як стати успішним аферистом".

Стати уродженцем Дніпра та крутитися у світі афер — це не просто визнання, а й своєрідний статус у кримінальних колах. Навіть авторитети із захопленням шепочуть про майстерність місцевих шахраїв, адже їхні витівки вражають навіть найдосвідченіших пройдисвітів.

Дніпро — це місто контрастів, де багатство сягає небес, а темрява ховається за кожним кутом. Це місце, де мрії та афери переплітаються, а грань між добром і злом стає розмитою.

Центральна вулиця у Дніпрі занесена як дев’яте чудо світу. Адже вулиця довжиною у 50 кілометрів повністю вистелена золотом. Усе сяє від чистоти: парки, алеї та сквери висаджені екзотичними деревами — тут тобі і пальми, і баобаби, і японські сакури, і могутні дуби. Причому все це поруч: буквально зліва парк із сакурами, а справа через дорогу — кокосові та бананові пальми. А як же красиво це виглядає вночі — ніби в казку потрапляєш!

А розваг тут стільки… на будь-який смак та гаманець. Тут і оперні театри, де все розшите оксамитом, і картинні галереї, і літературні вечори, гральні автомати з азартними іграми, клуби, де щовечора виступають світові зірки. А про ресторани з кухнями всіх народів світу та найрізноманітнішою подачею годі й казати.

Солоха давно мріяла відвідати це прекрасне місто. Ніби й живе зовсім поряд, та все не випадала нагода завітати. Тож вона остаточно вирішила: на вихідних вирушить до Дніпра, щоб відчути цю атмосферу.

У суботу з самого ранку вона вирушила милуватися містом. І справді — відео з інтернету не підвели. Дніпро чарував своїми краєвидами. А ще більше дивували розмови випадкових людей, які неквапливо прогулювалися повз Солоху. Вони обговорювали якісь просто космічні суми, ніби вдень заробляли по десять-двадцять мільйонів. Один навіть був щиро незадоволений 

бо якийсь Валерчик із його відділу закрив аферу на п’ятдесят мільйонів одним махом і тепер він вищий за якимось там рейтингом.
Звісно ж, не варто забувати, що, можливо, це профдеформація і вони вже заплуталися, де правда, а де брехня. Однак золоті прикраси, дорогі автівки, брендові речі й загальна атмосфера міста все ж надавала ваги їхнім словам.

Дівчина вирішила перекусити, тому зайшла до найближчого закладу. Там їй запропонували столик на даху із прекрасним видом на місто, а вона люб’язно погодилася. Піднявшись у скляному ліфті під класичну музику, вона вийшла на дах, який знаходився під куполом із чистого кришталю та золотими візерунками. Усередині ж купола — оранжерея із незвичайними й дуже красивими квітами та деревами, а на фоні лунали приємні звуки живої музики.

Вмостившись за столик, вона замовила морозиво та коктейль і, насолоджуючись краєвидом, чекала на замовлення. Але її очікування перервав молодий чоловік у діловому костюмі з фіолетовими лінзами в очах і товстим золотим ланцюгом, який просвічувався крізь сорочку.

— Дозвольте скласти вам компанію.
— Чого б і ні. Сідайте. Мене звати Соломія, — посміхаючись, відповіла дівчина, порівнюючи всю елегантність та вишуканість цього хлопця з поведінкою Дрона. Цей — вишукано одягнутий, пахне дорогими парфумами й ввічливо говорить. В цілому дуже передбачуваний. А от від Дрона не знаєш, чого чекати. Може, він прямо зараз увірветься сюди на мотоциклі й примусить усіх його ремонтувати — отам уже цікавіше!

— А я вас знаю, ви Соломія Петренко, власниця найкрутішого бренду одягу. А мене звати Ярослав, — посміхаючись, сказав хлопець, показуючи, що він у костюмі саме від «UKR-SPIRIT».
— Оу, приємно зустрітися з поціновувачами.
— Так-так. Насправді я дуже радий, що зустрів вас. А ви б могли розписатися на книзі? Я обожнюю ваші вірші.
— Справді? Ну, раз таке діло, то давайте. Тільки от ручки у мене немає.
— А це не проблема! Ось! І якщо не складно, запишіть сьогоднішню дату. Я помічу її у своєму календарі червоним кольором, як велике свято, — посміхаючись, Ярослав протягнув дівчині збірку її віршів та ручку.
— Зараз зробимо! — взявши ручку, дівчина відчула лиховісну енергетику, хоча хтось її дуже сильно пригнічував. Та навіть по тій краплині, що вловила Солоха, можна було зрозуміти: власник дуже могутній. Можливо, навіть вона ще ніколи не зустрічалася з такою могутньою істотою. Це дуже насторожило дівчину, та вона не подавала виду раніше часу, тому поставила свій підпис, але останню букву вивернула навпаки.