Геніальна, неперевершена, просто прекрасна… акула українського бізнесу, як то кажуть: «геній, мільярдер, філантроп…», а ще й надзвичайна красуня.
Найбагатша людина в Україні — це за офіційними даними. А якщо врахувати офшори, таємні рахунки та все майно, що записано на її родичів, кота, собак, воронів і хом’яка, може виявитися, що найбагатшій людині світу не вистачить кількох сотень трильйонів, аби наздогнати українку.
Отака вона — Соломія Петренко, власниця найвідомішого у світі бренду одягу «UKR-SPIRIT». Цей бренд пронизаний любов’ю до своєї батьківщини, але це не єдина його перевага: повністю українське виробництво — починаючи від полів бавовни, льону, конопель, ферм, що збирають шовк та вовну, переробних заводів, де обробляють тканину, дизайн-студій, які розробляють моделі одягу, швейних фабрик і завершуючи власною міжнародною торговою мережею з чітко побудованими ланцюгами постачання, найкоротшими маршрутами та найшвидшою доставкою.

До більшості найпопулярніших моделей власниця приклала руку: сама підбирала матеріали й розробляла дизайн. Як вона часто жартує — їй просто не було чого одягнути, тому й оновлювала гардероб. Правда, щоб у нього ще щось додати, потрібно було будувати не одне приміщення або ж викидати щось — так багато у неї всього.
У гардеробі кожної світової зірки є щонайменше кілька речей від українського бренду, адже «UKR-SPIRIT — найкраще для найкращих». Щоправда, серед звичайних людей він користується ще більшим попитом, бо мало того, що це зручно й стильно, так іще й дуже якісно: UKR-SPIRIT не зіпсується навіть після трьох років активного носіння.
У вільний час дівчина пише якісь чудернацькі й не зовсім зрозумілі вірші або романи про кохання під псевдонімом Солоха, які теж мають значний попит.
Але чи все так просто з цим псевдонімом? Може, їй просто сподобався персонаж з українських казок? Щоправда, ходять чутки, ніби насправді та сама Солоха — це взагалі не персонаж, а прабабця Соломії. Дехто ж і зовсім стверджує, що Солоха — це вона і є.
Ну самі подумайте: симпатична білявка з блакитними очима років двадцяти п’яти… Важко повірити, що в такому юному віці можна досягти таких висот без сторонньої допомоги. Або містика, або кримінал — і ніяк інакше. Та доказів цьому немає. Людям, аби тільки пліткувати… А може, просто заздрять. Тому все це лише чутки й нічого більше.