ХРИСТИНА

Ближче до опівночі наші герої зголодніли тому вирішили повечеряти у найближчому закладі. Ним виявився ресторан італійської кухні" Бос пригощає" із дуже цікавою подачею. Усі страви подавали на велетенському посуді, а порції були прямо таки гігантськими, найменша піца важила сім кілограмів, а паста подавалася у відрі.

Умови були максимально простими, якщо з'їдаєш усе  тобі посміхаються і ти нічого не платиш, якщо на столі щось залишиться, красива офіціантка відлупцює тебе батогом і доведеться заплатити за подвійним тарифом, але і їжу тобі запакують із собою за бажанням.

Підходячи до дверей ресторану можна побачити, золоте крісло-гойдалку в якому сидить чоловік середніх років і гладить кота. 

- Тиии,- різко тикнувши пальцем на Дрона вигукнув чоловік і почав дивитися підозрілим поглядом

- яяя..?

- Ти проходиш повз мій дім і досі не відвідав смаколиків від боса? Неповага до мафії ! Ану забирайте їх хлопці,- низьким голосом крізь хрип промовив чоловік після слів якого із дверей вийшло двоє мускулистих чоловіків які взяли попід руки наших героїв і потягнули їх всередину. Всередині грала приємна музика, хтось насолоджувався їжею, когось лупцювала офіціантка, а хтось намагався розібратися у меню, адже написано ніби й українською та слова італійські тому тут краще орієнтуватися по картинках. Тут вирувала своя унікальна атмосфера, а головне що відвідувачам усе подобалось.

Хлопця та дівчину посадили за столик біля вікна із прекрасним видом та принесли меню. 

- ооо...отут уже мені холодець не впарять ,- жартома сказав Дрон 

- Ти сумніваєшся у їх можливостях? - посміхаючись запитала Солоха

- Тут є картиночки ! Холодець то я точно упізнаю

- ахахахха,- хлопець та дівчина зробили свої замовлення і чекаючи на них вели неквапливу розмову

- То як тобі мої апарати ? 

- Круті.мені дуже сподобалось 

- Не даремно я конструктор літальних апаратів

- Ну чи літальних, чи летальних тут уже питання, ахахах все ж багатьох перехожих ми налякали ,алее твоє вміння керувати це просто щось із чимось.Де ти так навчився ганяти ?

- Роки практики ,як не крути .сам ремонтував,сам катався ,потім знову ремонтував...в основному правда ремонтував...

- Отакий ти гонщик значить,хаха

- Ну ти ж сама бачила 

- А от доречі із Соломією підвів ти мене . Хто тобі дозвіл давав..га?

- Ой та не бухти як двигун від старого трактора.Я ж хотів приємно зробити й продемонструвати,яку важливу роль ти внесла у цю справу.  Соломія допомагає недосвідченим водіям впевнено відчувати себе на дорозі, а досвідченим просто полегшує життя.Нею буде оснащений кожен мотоцикл тому кожен знатиме що саме у честь тебе її назвали 

- Ой як приєєємно 

- Солохо, люба, невже це ти ?- вигукнула дівчина що підійшла до їх столика. Приблизно вона ровесниця Солохи й також надзвичайно красива. Її волосся, наче комета з рудого золота, звисало до плечей, обвиваючи їх вогненними хвилями. Волосся руде і трішки покручене, а окремі пасма пофарбовані у золотий колір із блискітками.  Очі, насичені смарагдовим сяйвом, дивляться на світ з глибиною таємниці, захоплюючи кожного своїм магнетизмом.

Її фігура, ніби виточена із мармуру, випромінює елегантність та грацію. одягнена в легку сукню з шовку, що підкреслює кожен вигин її тіла. Ніжні мережива та витончені аксесуари додають їй вишуканості.

- Христина ? Що це ти вирішила із Чернігова аж до Полтави завітати ? - запитала Солоха

- Та були справи. А це що за дикий прикид? Що за агресивний стиль ? Хоча я бачу ти під одяг навть хлопця підходящого підібрала.Тобі личить,хахаха

- Хто б ото розказував! Це Дрон - виробник найкрутіших мотоциклів в Україні. І він власноруч сконструював мотоцикл амфібію, що здатна занурюватися на десять тисяч кілометрів під воду , - сказала дівчина наступивши дронові на ногу під столом щоб той підтвердив 

- Йоой...а я думала зіпсувати вам побачення, ну тоді прошу вибачення

-Та чого ти. Ми все одно основні деталі вже обговорили та скоро вже збиралися йти  тому можеш приєднатися, якщо звісно пан Дрон не проти, -  сказала Солоха посміхаючись, а сама прокручувала у голові як вона спеціально недоїсть щось і постарається вислизнути прихопивши із собою хлопця, а потім вони разом у вікно спостерігатимуть як Христину батогом лупцюватиме офіціантка. Отака у них специфічна дружба, хоча у разі біди не раз одна одній вони приходили на допомогу, не раз билися пліч опліч і рятували життя одна одній, але вони просто будуть не вони, якщо не будуть капостити одна одній.

- Пане Дрон.Ви ж не проти ? - посміхаючись запитала Христина зробивши надзвичайно милий вираз обличчя та інтонацію

- Та чого ж мені бути проти. Приєднуйтесь 

- Ну якщо ви аж так наполягаєте, то із радістю прийму ваше запрошення, - сказала Христина уже підсовуючи стільця до їх столу

- Ну чим ми із пані Соломією займаємось думаю ви зрозуміли, а от чим ви займаєтесь із радістю послухаю

- Ой та таке.То туди то сюди ...там трошки та там трошки, так і живу,аххаха

- хахах,- а ви кумедна