ЕКЗИКУТОР

Сонце, ледве виповзає з-за обрію, ллє на місто перші промені теплого світла. Повітря ще прохолодне, але вже відчувається запах нового дня - запах кави, свіжої випічки та бензину.

У тісному взаємозв'язку з природним світлом, найбільші будівлі мегаполісу стояли, наче титани, вкриті скляними обличчями, віддзеркалюючи сяйво нового дня. Під їхніми тінями, серце міста вибивало свій ритм, ніби мелодія, що не має кінця і початку, лише безупинний потік життя, що тече нескінченним поривом.

У вікнах висотних будинків запалюються вогні. Десятки тисяч людей прокидаються, щоб розпочати свій день. Хтось поспішає на роботу, хтось до школи, хтось просто йде прогулятися. Вулиці заповнюються машинами, автобусами та трамваями, що гудуть і пищать, як розбуджений мурашник.

У парках та скверах збираються ранкові птахи, їхній спів наповнює повітря мелодією.В кав'ярнях та ресторанах починають збиратися люди, щоб поснідати та обговорити плани на день.

Полтава прокидається. Це місто, яке ніколи не спить, місто, яке завжди рухається вперед. Це місто з багатою історією та культурою, місто, яке нікого не залишає байдужим.

Тому і Солоха цього ранку вирішила насолодитись атмосферою ранкового міста та прекрасними краєвидом .Вона повільно пролітала над містом стоячи на мітлі та насолоджуючись ароматною львівською кавою . Зазвичай вона надає перевагу карпатським чаям ,але сьогодні вирішила себе побалувати горнятком кави.

Вона неспішно керувала мітлою, майстерно виграваючи на хвилях вітру, що виринали з найвищих хмар. Її очі, горіли жагою до життя,а волосся красиво розвівалося на вітрі

Насолоджуючись ранком, вона спостерігала, як місто прокидається до життя. Полтава оживала під її поглядом, мов невидима рука, що розгортала пелюстки квітів на полях мрій та можливостей.

Але ранкова прогулянка добігала кінця і потрібно вирішувати буденні справи так само як і тисячам людей у цьому місті,а ще і волосся на вітрі потріпалося, тепер укладку робити ,ото морока тому дівчина додала швидкості і рвонула додому щоб привести себе в порядок ,адже на сьогодні запланована зустріч із акціонерами її компанії.

Та підлітаючи до свого будинку вона відчула щось дуже неприємне ця енергетика заповнювала весь навколишній простір жагою крові ,люті ,ненависті  і злості .Це трохи насторожило відьму ,тимпаче що живе вона сама ,а гостей із подібною енергетикою вона не запрошувала ,але тікати нікуди все ж це її дім .

Дах гаража автоматично відкрився і Солоха приземлилася .Вона поклала мітлу на своє місце після чого максимально нагострила всі свої чуття щоб визначити джерело цієї енергетики .

Тепер все подвір’я було просякнуте злою енергетикою , в ньому  панувала моторошна енергетика, що наповнювала його гнітючою атмосферою. Повітря було густе від ненависті та жаги крові, ніби саме подвір’я із будинком  просякнувся темною силою.

В повітрі витав запах крові, тління та старої деревини, що дратував нюх і викликав нудоту. Холодні пориви вітру з’являлися нізвідки і зникали в нікуди наче привиди, що шукають жертв. Кожен крок тепер віддавався луною, посилюючи відчуття страху.

Та Солоха навіть не збиралася лякатися .Відьма сміливо покрокувала до внутрішнього двору .Зайшовши до нього вона побачила чоловіка у рясі і з кадилом та велетенським хрестом на товстому ланцюзі ,що курив кубинську сигару і гойдався на її кріслі-качалці під деревом .

- І хто ж ти такий що прийшов до мого дому без запрошення,- холодно і навіть трохи розлючено запитала дівчина

- Цього тобі знати не обов’язково клята відьмо .Можеш вважати мене своєю смертю,- сказав спокійним і монотонним голосом чоловік при цьому видихаючи велетенські клубки диму

- Бу бу бу ,як же це пафосно звучить ,які ми грізні ,а ти не боїшся сам зазирнути смерті ввічі ? – голос відьми із пестливого та дуже милого перетворився на демонічний ближче до кінця фрази .Здавалося сам сатана говорить її устами .В цей момент її очі почервоніли ,а із неї почала вивільнятися енергія втричі моторошніша за енергію чоловіка . Тепер у дворику Солохи було не те що важко дихати ,а просто встояти на ногах уже здавалося подвигом ,у голові чулися божевільні голоси і душероздираючі крики .Здавалося що грудну клітину чоловіка спочатку стиснули ,а потім ще й поклали велетенську кам’яну брилу на неї .Повітря навколо розігрілося так сильно що вода із басейну почала випаровуватися ,а навколо тіла відьми збирався вихор повітря ще більш гарячого повітря ,яке можна було б назвати навіть пекельним.

- Єдине чого я боюся лиш те що влада буде не в руках ордену ,а вбити тебе мій священний обов’язок, сказав чоловік і видихнувши велетенські клубки диму сам почав перетворюватися на дим ,який стелився по всьому дворику

- Влада ? А що тобі знати про владу ? Моя далека родичка із невеличкою часточкою сили Перуна разом із своїми братами заснувала наймогутнішу державу свого часу і Київ став практично центром світу. Чув колись про Київську Русь? Ось це мій любий друже влада.  .А ти виглядаєш як посміховисько .Давай я тобі хоч сукню нормальну подарую ,а то твоя уже якась не трендова ,- стояла кепкуючи Відьма .Вона нічого не робила й просто насміхалася з інквізитора .ЇЇ голос знову став дуже милим і приємним

- Замовкни кляте відьмисько ! – пролунав голос десь із диму ,а навкруг Солохи з’явилися велетенські ланцюги золотого кольору якими інквізитор намагався схопити та зв’язати дівчину