ПАНК

Зовні хата мольфара скромна, як і годиться людям, які живуть у гармонії з природою. Дерев'яні стіни, солом'яна стріха, невеликі вікна, що ледь пропускають сонячне світло. Все просто, але міцно й затишно. Увійшовши до хати,  потрапляєш до просторої кімнати, де панує атмосфера спокою й таємниці.

В кутку тріщить вогонь у великій печі, який зігріває кімнату й наповнює її ароматом дров. На стінах висять полиці, заставлені старовинними книгами, травами, дивними місткостями із ще дивнішими настоянками та амулетами.

У центрі кімнати стоїть дубовий стіл, за яким мольфар приймає своїх гостей.

В кутку хати знаходиться невеликий вівтар, прикрашений статуетками слов’янських богів, свічками та оберегами. Це місце, де мольфар звертається до своїх предків і просить у них допомоги й мудрості.

Повітря в хаті наповнене запахом трав, ладану та старих книг. Тут панує атмосфера таємниці й магії, адже саме тут мольфар творить свої чари й допомагає людям. Це місце, де добро бореться зі злом, де світло перемагає темряву, а мудрість переважає над незнанням.

Прямо на лаві біля столу лежав якийсь дивак без жодних ознак життя. Він одягнений у шкіряну куртку темного кольору із купою замків, білу футболку із дірками ніби від куль та сині джинси на яких було купа різних нашивок та закріплених ланцюгів, з шиї також звисало кілька ланцюжків різної товщини та довжини, зачіска це взагалі щось із чимось, по боках вибрито практично налисо, зате зверху довга шевелюра  червоного кольору із пасмом волосся що звисало на правий бік, ліве вухо прикрашала доволі масивна сережка чорного кольору, на руці виднілося татуювання дракона.

- Ось цей дивак! Він мене вже забембав ! Торочить про якісь циліндри в мотоциклі «Карпати» і не хоче йти від мене.Вимагає, щоб я провів діагностику, бо половина Тернополя того мотоцикла перебирало, а завести його так і не вдалося. Довелося ввести його в транс, щоб хоч на хвилину замовк, - почав розповідати дід тикаючи своїм посохом у хлопця

- Ну чому ж дивак? Як на мене, досить симпатичний, - посміхаючись сказала Дівчина

- Та мені все одно який він ! Забери його разом з мотоциклом і нехай мене не займає, бо я вже не витримую

- Ой ну я не механік …знайшов кого покликати на ремонт.То якби сукню на замовлення пошити оце я легенько.Хочеш сукню ? хі хі, - почала віджартовуватися дівчина

- Інквізитору сукню поший чи ось цьому.може йому навіть буде личити, - незадоволено пробурмотав дід тицяючи палицею у хлопця

- Аахха.та ні цьому пану чудово підходить його стиль, а от інквізитор у рожевій сукні …ммм, а ще білосніжні рукавички йому із тонюсінької матерії й капелюшка …ото красунчик вийшов би.За такого і заміж можна, ахахха

- Аххаха, а це фест файна ідея.Як прийде наступний то, так і зробимо. До речі дістали вони трохи. За останній тиждень уже третій. Щось вони розбушувалися треба було б їх якось на місце поставити

- Та думаю вони зараз саме в тому місці що треба – у світі мертвих, аххаха

- Та чого там.Один може ще і живий.Я в Одесу літав та русалкам одного віддав до речі море таке тепле та приємне, мені дуже сподобалося треба буде іще якось завітати

- Віддав русалкам? Та вони його певне через секунду вже і зжерли, знаю я їх .То ще ті аферистки, ще й такі ненажерливі, а при тому не набирають ваги, а тут он біля шоколадочки подихаєш і вже плюс одни кілограмчик ну їх взагалі

- Ахахха, кому що

- Так. Ну тоді рада була тобі допомогти, рада була бачити всього найкращого тобі у порозі та в дорозі, а я пішла до побачення, - Досить швидко протараторила дівчина, щоб намагаючись втекти

- Агов ! А з оцим хто розбиратися буде ? Це ти аферистка ! Тікати вона надумала від мене ! Ти проживи з моє тоді дурити будеш

- Справді ? Нагадати стільки мені років ? – з єхидною посмішкою запитала відьма розумуючи що хоч вона і виглядає набагато молодшою, але через те що весь досвід роду передався їй від найпершої відьми в її роду то по факту їй десь тисяч зо п’ять років принаймні з досвіду так точно.Кожне заклинання, кожне вміння чи навичку яку вивчив хоч хтось із її предків ще колись дуже давно автоматично знає і вона від самого народження

- Ох! оці ваші відьомські штучки !

- І далеко ви від відьом втекли, пане мольфар ?

- Та від одної трохи втік.Пішла десь по гриби, он повернеться та вечеряти будемо, а тут цей зі своїм мотоциклом

- Ну от бачиш.Одружений на відьмі ще й незадоволений чимось ,хаха

- Так !не заговорюй мені зуби

- Ну добре добре! Будіть його вже

- Прокидайся хлопче

- Хрррр, хлопець навпаки почав хропіти

- Хахаха, о уже є признаки життя. не вбив його і на тому дякую,- розсміялася дівчина

- Ану прокидайся я сказав, - дідуган ударив своєю долонею хлопцеві по щоці 

- Ааай!Боляче !Ти чого, Старий!- незадоволено вигукнув хлопець

- Оце Солоха!Вона допоможе тобі із твоєю тарантайкою ! Всім дякую всім до побачення ! – пробурчав старий випихаючи обох з будинку