Солодощі Марти

          У місті Лімонс, десь на окраїній частині, у квітковому полі що повен чудесних й різнобарвних квітів, розташований охайний будинок поряд з яким ніби як дерева, зростає дві велетенські ромашки. Дім зі світло-червоним дахом, білими стінами та чистими синіми вікнами; розташований він на платформі зведеної з кругляку, висота була добряче а тому щоб вступити на ганок, треба здійнятися невеличкими сходами. В середині будинок складався з білої стелі, бежових стін з зображенням котів; підлога з бежових й коричневих квадратних плит. Чудова кухня, дві кімнати з повною креативністю. Проживала в цьому будиночку відома кондитерка на увесь Лімонс, шановна Марта Готінс. Вона носила чорну сукню, зверху на якій червоний фартух який вона майже не знімала; чорне волосся довжиною до кінця лопатом, позаду якого прикріплений чудовий та пишний, рожевий бант; шкіра пані білосніжна, очі великі та ясні, емоція на обличчі спокійна, з легкою усмішкою на вустах. 
          Усі в місті любили її солодощі, магазини левде не розносили, відбираючи останній товар з руками, всі шаленіли від цієї смакоти, особливо діти. Солодкі вироби пані Готінс коштували не дорого, тому дозволити їх собі міг абсолютно кожен, навіть школярі одразу з занять. Через це породилась проблема з карієсом, переїданням, нудотою та усім чудовим пакетом негод для здоров'я. Якщо дорослі ще хоч якось контролювали свої бажання, то діти ні. 
          Все зайшло так далеко, що відомий король Бумб Бубер, вирішив на свято яке полягало у ювілеї його партії, заказати у пані Готінс її чудовий набір усіх солодощів. 
          - Я ж маю вразити своїх гостей, - казав король, - бо буде негоже якщо я подай рік не догоджу цій еліті. А вони визначать мене кращим королем що тільки бачили. 
          - А вам не здається що це безглуздо? - монотонно мовив слуга, що записував усі вибрики монарха. 
          - А я не нагадував тобі перестати це казати? - спокійно спитав король. - Варто! - різко закричав він, - закрийте цього дурека у в'язниці.
          Так вони і зробили. Але слузі судячи з усього було байдуже, він ставився до цього з байдужістю, бо не вперше спостерігати тупість короля. 
          Сам король, зв'язався з Мартою Готінс через її брата Пенті Готінса, що неодмінно відвідав свою сестру по діловій справі. 
          - Король хоче всіх солодощів з меню, обіцяв добре заплатити.
          - На коли йому треба? - не зацікавлено спитала Марта. 
          - Як це? Ти не знаєш? - дивувався Пенті, - ювілей королівської партії відбудеться. 
          - Є дати важливіші ніж це. Наприклад ювілей самої держави, а не Її влади, яка до того ж, не чим хорошим з попередніх не проявилась. - Чітко заявила пані Готінс.
          - Та ти що! - дивувався брат, - хоч ніде так не скажи.
          Загалом прийняла Марта заказ, і наступний день взялася за роботу. Катала тісто, варила шоколад, сироп. Мішала усе в великому казані, довгою дерев'яною ложкою. Робота була така масштабна, що з її дому на усе квіткове поле, лягали чудові аромати ванілі й какао, що всі малі мешканці - як ото бджоли чи мурахи, сходили з розуму, але не відволікались на це і знов бралися за свою роботу. 
          На наступний день до Марти Готінс прийшла заплакана принцеса Емілія Бубер. Вона мала довге багряне волосся, маленьку золоту корону на голові, рожеву сукню та багряні рукавички. Пані Готінс вкрай здивована таким несподіваним візитом, але їй стало шкода принцесу і вона напоїла її чаєм. 
          - Справа в тому, - почала принцеса Емілія трохи заспокоївшись, - мій батько тобто король, хоче після свята підняти космічні виплати за комунальні послуги. Через це, занепадуть притулки та навіть початкові лікарні. Цю ідею йому запропонувала партія. 
          - Дуже погано, - похмуро мовила Марта Готінс. - Добре принцесо, я допоможу чим зможу, але єдине вас прошу не ідіть на свято, краще лишайтеся у себе в кімнаті чи будь якому іншому місці, лише не свято. 
          Принцеса Емілія погодилась і більше нічого не питала, просто зібралась та рушила додому. 
          Далі, тільки Богу було відомо що шановна Марта Готінс робить у себе вдома цілу ніч, не лягаючи ніколи спати а тільки все працюючи. На ранок виходила на ганок вся брудна у тісті та солодких барвниках, що виглядало дуже химерно адже барвники були червоні. Таким чином Марта спекла неймовірно привабливі, чудові тістечка, до яких ще додала чотири пироги. Вони виглядали так прекрасно, місцями чорні та вкриті білим кремом зверху. Тістечка різнокольорові - жовті, зелені, фіолетові. Неймовірні. І от настав час відправити їх до палацу, бо вже саме сьогодні так збирався елітний люд на ювілей. 
          Королівська карета прибувши до будинку пані Готінс, забравши замовлення поїхала назад до палацу. Там у тронній залі король Бумб вже випивав та балакав зі своїми колегами, а коли прибули замовлення у яскравих коробках в яких знаходились солодощі, всі як подуріли одразу збіглися на них. Почали розпаковувати усе та тягнути до рота. Аж раптом хтось один з гостей різко закричав від болю, і світив своїй відгризаним пальцем. Ніхто не міг збагнути як це сталося, аж раптом тістечка що він тримав у руках коли це сталось, ожило і стрибнуло на нього все більше щось йому відгризаючи. Потім ожили великі пироги які одним стрибком, з відкритим ротом падали прямо на голови гостей починаючи їх поїдати. 
          За лічені хвилини вже всі тістечка стрибали по тронній залі з палаючими червоними очима та широкими пащами набитими зубами мов лезо. Чим більше вони їли то ставали крупніше, пироги яких було тільки чотири, своєю огрядністю перекрили всі виходи щоб ніхто не втік. Гості бігали, кричали, ховалися під стіл, а король сховався за свій високий трон. Він тільки і чув крики та благання допомоги, а ще хижі горчання солодощів-монстрів що ставали все більше, через що їхні розміри дозволяли їм людей просто ковтати.
          Через певний час все стихло, король вийшов зі схованки і побачив звичайні солодощі у своїй першепочатковій формі, а от гостей ніде не було. Люди а впершу чергу королівська варта, обвинувачили короля у вбивстві чи викрадені членів партії, а ще прописували йому психічну нестабільність бо той постійно теревенив про солодощів-монстрів. Таким чином монарх потрапив до в'язниці, а його донька принцеса Емілія посіла трон, одразу ж усім піднявши виплати та зарплати. А ще пересадивши по тюрмам міністрів та суддів що були підкупними і грабували країну. За що принцеса чи вже конкретніше казати королева Емілія, заслужила звання найкращої правительки у Лімонсі за останні десятки років.
          Марта Готінс отримала винагороду за свою роботу, а саме цілий кондитерський завод і скриню золота від якої вона відмовилась. Королева Емілія подякувала їй особисто, і всі жили добре та в злагоді.