Глава 3

Замок Леголаса, який стояв на стрімкій скелі та здавався неприступною твердинею, відразу вразив мене  своєю суворою красою. Загадковий і водночас похмурий стиль фортеці захопив мене своєю особливою чарівністю. Леголас завів мене спочатку до свого улюбленого лицарського залу, де продемонстрував  колекцію старовинної зброї, а далі ми піднялися нескінченними сходами і зупинилися перед величезною спальнею.

• Вікторія, це твої покої, будеш жити тут, - діловито промовив дракон.
• Але я не можу, мені треба додому… - почала я висувати аргументи у свій захист. - На мене там чекають!
• Хто? Тарас Васильович? Та для нього працівники – це лише інструмент для розбудови його бізнесу. Коротше кажучи, ідемо снідати, потім ще повернемося до цього питання. А ще я тобі проведу екскурсію по своєму саду навколо замку, покажу чарівне озеро.
• А хто тобі готує сніданки? Щось я жодної істоти не помітила в цій чарівній фортеці.
• Не повіриш, абсолютно сам, звісно, що з допомогою магії. Єдина незручність, що мої чарівні здібності не можуть зробити мені солодкі десерти - ані еклерів, ані шарлотки… А я так полюбляю солоденьке!
• Нічого собі! Цей світ не перестає мене дивувати!
• - Так, зла чаклунка Аріадна перетворила мене на дракона і позбавила мене солодкого життя.
• Ого! А чому це так сталося?
• Мій батько обрав замість Аріадни її сестру Астрід, мою матір. Вона дуже розлютилася через це і довго виношувала свою помсту. І в день мого народження, коли мені виповнилося 15 років, Аріадна підло вбила моїх батьків, а я став драконом. Коли мені було двадцять років, то я зустрів чарівну принцесу Ельзу, яка щиро мене покохала і я набув здатності перетворюватися на дракона у людській подобі. Проте моє щастя тривало недовго. Чаклунка Аріадна перетворила мою кохану на кролицю і вона втекла до лісу. Скільки часу її не шукав, мені так і не вдалося її знайти.
• О, Леголасе, мені дуже прикро… Але я не зможу замінити тобі твою Ельзу!
• Не роби передчасних висновків, може тобі тут сподобається!

На сніданок Леголас запропонував цілий шведський стіл в драконячому стилі: рататуй, ескалоп із дикого вепря з прянощами, різні салати з пагонами пшениці та імбирю. Тепер мені зрозуміло, чому Леголасу так хочеться солодкого. Треба щось вигадати, можливо мені вдасться за допомого солодощів  вмовити його повернути мене у реальний світ.

Після сніданку Леголас привів мене на озеро і запропонував скупатися. Хотіла відмовитися під приводом відсутності купальника, але не вийшло. Завдяки магії моя лляна сукня зникла, а замість неї моє тіло, а вірніше інтимні місця були закриті шкіряними смужками.

• Леголасе, як тобі не стидно! Негайно поверни мені сукню.
• Вікторія, ти дуже грана! Просто неймовірна! – посміхнувся дракон і в очах його явно читалося щире захоплення.

Потім Леголас зняв сорочку та чоботи і мій погляд зупинився на його міцному драконячому торсі, тугі мязи перекатувалися під гладкою шкірою, рельєфний прес демонстровував литі мускули. Мої вуха запалали і нервово ковтнула слину.

• Віка, це озеро чарівне! Якщо ти в ньому скупаєшся, ти набудеш чудодійної сили!
• Вау ! Супер! І що я зможу робити?
• Ти, як потраплянка з магічними здібностями зможеш готувати мені солодощі, а також побачити зараз у воді те, що тебе найбільше цікавить: майбутнє або таємниці минулого.
• Добре, я згодна, пішли!
• Ти повинна це робити сама!

Я зайшла у воду, дивуючись кришталевої прозорості озера. Подумки я попросила, щоб озеро мені показало, де знаходиться зараз кохана Леголаса і як можна її знайти.

Зненацька на поверхні води, наче в чарівному дзеркалі, як у Бель із «Красуні та чудовиська» зявилося зображення кролика, який сидів у клітці в якомусь будинку. Потім до нього підійшла якась чорнява дівчина і дала пухнастику морквинку. Далі я побачила дорогу до цього невеличкого будиночку, що ховався у глибині скелі.

Коли я вийшла з води, то зразу відчула як по тілу струїться магія, наче після бігу пульсує кров у венах.

• Леголасе, ходімо в замок, приготую тобі свій фірмовий штрудель з яблуками та чізкейк з полуницею.
• - Ти найкраща!

За допомогою магії я створила для дракона справжній кондитерський цех: лимонні еклери, ожиновий пиріг, духмяний пудинг, п’янкі аромати розносилися по всьому замку.

Поки дракончик ласував смаколиками, я побігла щодуху до селі, де жила кохана Леголаса.

Постукавши у двері невисокого будиночку, я почула крізь щілину жіночі голоси.

• Привіт! – звернулася я до чорнявої дівчини, яку бачила в дзеркалі. – Я дивом опинилася в вашому лісі і шукаю прилисток, де переночувати, чи можна у вас залишитися на одну ніч?

До чорнявої дівчини підійшла друга гарна жінка, яка представилася Аріадною і запросила мене до себе у будинок. Мені запропонували стакан сидру та виділили спальне місце. Коли настала ніч і всі заснули, я навшпиньках відправилася на пошуки кролиці. На щастя, мені швидко вдалося знайти клітку. Із блискавичною швидкістю я схопила кролика і побігла в сторону озера. Коли ми наблизилися до води, то почула розгніваний голос Аріадни:

• Марні спроби! В тебе нічого не вийде!