Глава 2

Довго вивчати місцевість не прийшлося, щойно я ступила крок вперед, як моя нога провалилася у якесь бридке місиво.

- Б-р-р, що це за болото у такому казковому лісі, - пробурмотіла я, намагаючись висмикнути ногу з багнюки..

- Від шоку я не відразу збагнула, що в мене замість ділового костюму кольору електрик та елегантних туфель на шпильці, бовталася на тілі, мов нічна сорочка, безформенна лляна сукня оверсайз та шкіряні сандалі обплетені шкіряними смужками вздовж ніг до самих колін.

Оце так ситуація! Як я сюди потрапила? Не від вибухової ж хвилі запальнички!Так, я дуже нервую і хочу покурити! Ага, зараз! Максимум,  на який я можу зараз розраховувати, то це бамбук,  що видніється в глибині лісу.

Навкруги суцільна тиша, аж дивно: ані співу пташок тобі, ані легенького пориву вітру. Сонце світить, і то вже добре! Треба швидко шукати собі якесь укриття, бо в темряві перебувати в лісі не найкраща ідея. Крокуючи лісом, я дійшла до галявини і підняла голову догори. Намагаюся по сонцю, як в дитинстві, визначити, яка зараз частина доби: ранок чи обід?

Зненацька величезна тінь закрила сонце. Ошелешено дивилася  на це дійство і не могла поворухнутися.В це неможливо повірити! Це мабуть якийсь сон? Але який це сон, якщо я маю бути зараз за комп’ютером і закінчувати переклад з китайської мови договору поставки автозапчастин, а не дивуватися неймовірній красі величезного дракона, його темно-синій лусці, яка яскраво переливається на сонці та шипам, що виблискують, немов дорогоцінне каміння.

Милий дракон, не довго кружляючи, вирішив приземлитися на землю. Треба бігти про всяк випадок, але стою дивлюся на нього, немов зачарована і не можу поворухнутися. Дракон теж у свою чергу поїдає мене поглядом – хижим і водночас розумним. Раптом цей ящур підхопив мене і ми полетіли на шаленій швидкості.Гаряче повітря приємно гріло тіло, як тепла дуйка в зимову ніч. Коли ми прибули до замку, за мить золота хмарка оповила фігуру магічного велетня і переді мною матеріалізувався дракон у людські подобі.

Нічого собі трансформація! Із казкової істоти з великими пазурами тепер стояв справжній красунчик у відмінній фізичній формі.

- Тепер ти будеш зі мною навіки! – звернувся до мене дракон китайською мовою і в його очах промайнув хижий вогник.

- Що за маячня?

Цього не може бути! Може це просто якийсь жахливий сон? Зараз я прокинуся і навколо все зникне. Але скільки я не намагалася себе щипати, навіть кусати за руку, на жаль,  все залишалося незмінним.

- Навіщо я тобі?

- Ідемо зі мною, - наказав він, ігноруючи моє запитання.

- Агов, дракончику, як тебе звати? – намагалася я хоч щось вдіяти у даній ситуації.

- Леголас, - тихо промовив він і ніжно взявши за руку, повів у свій замок.