Епізод 21. Вечеря у домі Ніколаса

Епізод 21. Вечеря у домі Ніколаса

Вечір, коли Агнесса та її мама мали прийти на вечерю до дому Ніколаса, обіцяв бути особливим. Ніколас ретельно готувався, бажаючи створити найкраще враження. В його будинку панувала затишна атмосфера, обставлена старинними меблями зі стильними акцентами, але зберігалася і тепла родинна обстановка, яка завжди вражала гостей.

Він почав підготовку за декілька днів. Розпланував, роздав персоналу чіткі вказівки. Повара попросив приготувати традиційні техаські страви, включаючи улюблені страви Агнесси. Для цього він окремо спілкувався з Джорджиною, яка радо з ним усім поділилася. На столі повинно бути ароматне тушковане м’ясо, картопляний салат, квашена капуста, картопляні кльоцки, а також домашній яблучний пиріг на десерт.

Весь будинок знаходився у стадії очікування гостей, це вгадувалося й в настрої Ніколаса. Його батько, Джордж, підійшов до сина, відчуваючи його хвилювання.

– Нервуєш, синку? – запитав Джордж, пильно видивляючись в обличчя сина.

– Є трохи, – зізнався Ніколас, усміхаючись. – Хочу, щоб усе пройшло добре. Важливо, щоб мама Агнесси побачила, наскільки їй буде добре зі мною.

Джордж кивнув, розуміючи сина. 

– Знаю, як це важливо. Але ти не забувай, що головне – бути собою. Вони оцінять твою щирість.

Незадовго до приходу гостей, Ніколас і Джордж сіли в вітальні, щоб обговорити вечір та майбутнє Ніколаса.

– Сину, – почав Джордж, обережно вибираючи слова, – я хотів би знати, які твої плани щодо Агнесси. Ви вже деякий час разом, і я бачу, як ви один одному пасуєте.

Ніколас зупинився на хвилину, думаючи про те, що на це відповісти. Він розумів, що це важливий момент, і хотів бути чесним із батьком.

– Тату, я бачу Агнессу своєю дружиною, – сказав він, дивлячись прямо в очі батькові. – Ми рухаємося плавно до цього. Не так швидко, як би я хотів. Або ж як чітко по плану будуються мої проєкти, але я впевнений, що вона – та, з ким я хочу провести своє життя.

Джордж усміхнувся, але його очі виказували серйозність. 

– Це чудово, Ніколасе. Але я хочу тобі щось сказати. У нашій сім'ї всі ми – відмінні бізнесмени. Ми вміємо чекати, аналізувати, планувати. Але коли справа доходить до особистих стосунків, ми часто буваємо надто терплячими і очікуючими. Я хочу, щоб ти був наполегливішим. Якщо ти когось кохаєш, скажи це і прагни до цієї людини. Не чекай і не сподівайся, що все само собою вирішиться.

Ніколас задумався над словами батька. Він знав, що Джордж правий. Чекати – це не завжди правильний шлях, особливо коли справа стосується кохання.

– Ти теж чекав?

– Гірше. Не дочекався. Поки в себе на порозі не знайшов маленького тебе. Я ні на що не жаліюся. В мене є ти, життя сповнене всього. 

– Але немає коханої жінки…

– Так… її немає… Вона залишила тебе, бо знала про свою хворобу. Мені нічого не казала. Я дізнався про те, що вона померла випадково. Весь цей час я тримав на нею образу, що вона нас лишила. А виявилося, що в неї були свої причини.

– Ти правий, тату. Я буду діяти рішучіше, – сказав він, відчуваючи нову хвилю впевненості.

Невдовзі пролунав дзвінок у двері. Ніколас швидко перевірив останні приготування і пішов відчиняти двері. Агнесса, її сестра та її мама, мадам Бішоп, стояли на порозі, привітно посміхаючись. Агнесса виглядала прекрасно в елегантній сукні, а її мама випромінювала стриману грацію. 

– Добрий вечір! Ласкаво просимо, – привітав їх Ніколас, запрошуючи увійти.

Вони сіли за красиво сервірований стіл. Розмови текли легко і невимушено. Джордж був чарівний, розповідаючи цікаві історії зі свого життя, а Ніколас та Агнесса обмінювалися поглядами, відчуваючи взаємну підтримку.

Мадам Бішоп, спочатку стримана, поступово розслабилася. Розмови були поверховими, вечеря йшла своєю чередою. Під час десерту Джордж підняв тост. 

– За нові починання і за міцні стосунки. Нехай цей вечір стане початком чудового спільного шляху наших сімей.

Всі підняли келихи. Ніколас, тримаючись за руку Агнесси під столом, вірив, що він подолає будь-які труднощі, які можуть виникнути на їхньому шляху.

Однак, після тосту мадам Бішоп вирішила поставити кілька важливих запитань.

– Ніколасе, – почала вона, не соромлячись, – яким буде життя Агнесси як твоєї дружини? Я не хочу, щоб вона була обмежена й закрита від світу через твої мільйонні статки. Чи знаєш ти, що вона хоче працювати вчителькою? Чи зможе вона це робити?

– Мільйонні, мем? – встряг його батько посміхаючись, – я думаю, що можна легко говорити про мільярдні. І Вам це не до душі? Не подобається, що Ніколас успішний та багатий?

Мадам Бішоп нічого на це не відповіла, не зводячи погляду від Ніколаса. Агнесса зніяковіла. Мама була так тактично груба. Джорджина кашлянула, ще раз. Тиша почала давити.

Ці запитання застали Ніколаса зненацька. Він ніколи не думав про це з цього боку. Ще хвилина мовчання зависла в повітрі, поки він розмірковував.

– Я... я ніколи не думав про це саме так, – нарешті вимовив він, відчуваючи, як його слова плавно лягають у нове русло. – Але я впевнений, що ми зможемо знайти спосіб, щоб Агнесса могла продовжувати свою кар'єру.