Епізод 20. Німецька ярмарка

Епізод 20. Німецька ярмарка

Цей тиждень був схожий на минулий, зайнятий та сповнений їх щасливими хвилинами разом. Агнесса на цьому тижні планували завершити одну зі своїх проєктних робіт в університеті, тому була трохи більше зайнята ніж раніше, тому Ніколас вирішив запросити Агнессу на місцевий ярмарок, який проводила німецька община в суботу. Він написав їй повідомлення:

"Привіт! Як ти? Я тут подумав, що нам було б цікаво відвідати ярмарок, який проводить німецька община в нашому місті. Там буде багато цікавинок: традиційна німецька їжа, музика, танці. Що скажеш? Сумую за тобою"

Агнесса одразу погодилася. Який він милий. Та й як на таке звабливе повідомлення відповісти відмовою, незважаючи на завантаженість. До того ж, їй завжди було цікаво відкривати нові місця та знайомитися з різними культурами.

Коли вони зустрілися біля входу на ярмарок, сонце вже сховалося за горизонтом, залишивши по собі рожево-золотистий слід. Ярмарок був розташований на великій відкритій площі, прикрашеній кольоровими ліхтариками та прапорцями. Дерева навколо були обвішані світлодіодними гірляндами, які мерехтіли в темряві, створюючи магічну атмосферу.

Людей було багато, і всі здавалися щасливими та захопленими. Повсюди лунав сміх і музика. В повітрі відчувався приємний запах їжі: свіжоспечених бретцелів, ковбасок, глінтвейну та інших німецьких делікатесів. Столи з їжею були заставлені традиційними стравами, які готували просто на очах у відвідувачів. Агнесса та Ніколас вирішили спробувати все потроху.

– Я стільки не зїм! – протестувала вона.

– Починай, твій апетит прийде з другого шматочку.

Вони підійшли до першого столу, де продавали бретцелі. Величезні м'які бублики з хрусткою скоринкою були покриті крупною сіллю. Агнесса з захопленням куштувала бретцель, запиваючи його солодким яблучним соком. Ніколас, сміючись, запропонував їй спробувати ковбаски, які він обожнював з дитинства.

– Ти тільки подивися на це, Агнессо! – сказав він, показуючи на величезний гриль, на якому смажилися десятки різних ковбасок. – Це справжнє мистецтво. Прямо рай для ковбасок!

Сміх Агнесси на його коментар, рознісся довкола мов швидкий вітерець. Далі вони вирушили до стенду з глінтвейном. Аромат гарячого вина з прянощами заповнив повітря, змушуючи Агнессу відчути себе в затишному будиночку в Альпах. Вони взяли по склянці цього напою і пішли далі, насолоджуючись кожним ковтком.

На ярмарку також була сцена, де виступали місцеві музиканти та танцюристи. Німецькі народні пісні та танці додавали атмосфері святковості та веселощів. Глядачі підспівували та підтанцьовували, створюючи відчуття єдності та дружби. Агнесса і Ніколас теж не втрималися і приєдналися до танців, сміючись і радіючи.

Біля одного з наметів Агнесса побачила продавця, який робив дерев'яні іграшки на замовлення. Вона зупинилася, щоб подивитися, як умілий майстер вирізав з дерева маленького ведмедика. Ніколас з посмішкою спостерігав за її захопленням.

"Хочеш такого ведмедика?" – запитав він, помітивши блиск в її очах.

"Так, це було б чудово," – відповіла вона. Ніколас підійшов до майстра і замовив ведмедика для Агнесси. Майстер швидко вирізав маленьку іграшку і  Ніколас подарував їй.

Агнесса була надзвичайно вдячна і зворушена. Вона взяла ведмедика і щиро подякувала Ніколасу. Вони продовжили свою прогулянку ярмарком, насолоджуючись кожним моментом разом.

– Це твій перший дарунок мені.

– Перший?

– Ти їх рахуєш?

– Що рахую?

– Мої подарунки.

– Їх немає чого рахувати. Це перший. Від тепер почну.

– Для тебе мають значення подарунки?

Агнесса на секунда замерла, а потім продовжила. 

– Так якщо їх мені дарують.

– Зрозумів,  – коротко відповів Ніколас.

Цікаво, а як ти відреагуєш, коли як одягу тобі на палець обручку. Й він вже потягнувся до своєї кишені. Проте вона різко змінила тему й відійшла від нього. Момент минув. 

Після деякого часу, коли вони сіли відпочити за столиком біля одного з наметів з їжею, Агнесса, трохи зніяковіла, вирішила поділитися з Ніколасом тим, що її турбувало.

– Ніколасе, є одна річ, про яку я хотіла б поговорити, – почала вона, опустивши погляд на свої руки. – Ти ж знаєш, моя мама не зовсім схвалює наші стосунки. Вона дуже самостійна й незалежна і вважає, що ти надто відрізняєшся від мене. Вона сама турила свій шлях, досягла успіху, виростила доньок.

Ніколас уважно слухав, знову відчуваючи, як серце трохи стискається від почутого. Але він не дозволив цьому зруйнувати настрій і запропонував рішення.

– Я розумію, Агнессо. Можливо, ми могли б спробувати залагодити це питання. Як щодо того, щоб запросити твою маму на спільну вечерю з моїм батьком у нас вдома? Це може допомогти їй краще зрозуміти мене і наші стосунки. Мої наміри.

– Твої наміри? – перепила вона.

– Так.

Агнесса трохи здивувалася, але швидко зрозуміла, що це може бути гарною ідеєю.