Епізод 16. Звичайні будні

Епізод 16. Звичайні будні

Після активного і насиченого вихідними на пляжі, Агнесса і Ніколас повернулися до Остіну в неділю ввечері разом. По дорозі вони обговорювали плани на наступний тиждень, а також свої враження від проведеного часу.

Коли вони приїхали додому, Агнесса з Ніколасом попрощалися, і вона вирушила до своєї квартири. Джейкоб, який її віз, не проронив й слова, тільки передав два конверти від Ніколаса. В обох були банківські картки білого та чорного кольору, з чековими книжками. 

Наступного ранку Агнесса прокинулася рано, щоб підготуватися до нового тижня. Вона швидко поснідала і вирушила до університету, де на неї чекала насичена програма. Її день почався з лекцій, де вона зустріла своїх одногрупників, які вже чекали на нові завдання, жаліючись на їх великий обсяг.

Агнесса любила заняття в університеті, де їх викладали цікаві курси. Її друзі з курсів завжди були зацікавлені і активні на заняттях, що давало їй додатковий стимул працювати з повною віддачею.

— Доброго ранку, — сказала вона, входячи до аудиторії. — Сьогодні ми обговорюємо твори, які ми читали на вихідних. Хто що встиг?

Кілька лекцій промайнули як одна година. Після лекцій Агнесса мала невелику перерву, під час якої вона підготувалася до свого стажування в старшій школі.

Агнесса розпочала своє стажування на минулому тижні в місцевій старшій школі, яке тривало шість годин на тиждень. Вона допомагала вчителям у підготовці та проведенні уроків, а також працювала з учнями, допомагаючи їм розвивати навички аналізу і критичного мислення.

— Доброго дня, міс Агнессо, — привіталася одна з учительок, коли Агнесса увійшла до класу. — Ми раді, що ви з нами. Давайте почнемо з аналізу віршів, які наші учні підготували.

Агнесса працювала з учнями, допомагаючи їм розібратися в складних літературних текстах і знаходити в них глибокі сенси. Вона відчувала, що її стажування — це не лише можливість поділитися своїми знаннями, але й чудовий шанс вчитися і розвиватися разом з учнями.

— Це чудово, що ви так активно залучаєтеся до процесу, — сказала одна з учительок, коли стажування цього дня підходило до кінця. — Наші учні вже багато чого навчилися від вас.

Агнесса посміхнулася, відчуваючи, як її серце наповнюється радістю і задоволенням від роботи.

У той же час Ніколас повернувся до свого офісу, де на нього чекали не надто приємні новини. Один з його провідних архітекторів, на якого Ніколас покладав великі надії, вирішив несподівано звільнитися. Це стало для нього великим ударом, оскільки залишалося багато незакінчених проектів, а терміни здачі піджимали.

— Ніколасе, я повинен тобі дещо сказати, — сказав цей архітектор, заходячи до кабінету. — Я прийняв рішення піти з компанії. У мене з'явилася нова можливість, і я не можу її втратити.

Ніколас з важким серцем слухав свого колегу. Він знав, що це означає великі проблеми для їхніх проектів.

— Це погані новини для нас, — сказав він, намагаючись залишатися спокійним. — Але я розумію твоє рішення. Мені буде важко знайти когось, хто зможе так само ефективно працювати над проектами.

Архітектор кивнув і вийшов з кабінету, залишаючи Ніколаса з важкими думками про майбутнє компанії. Він знав, що тепер йому доведеться працювати ще більше, щоб встигнути завершити всі проекти вчасно. Бо допустився класичної помилки, занадто уповноважив одну людину й став залежним від цього.

Тим часом сестра Агнесси, Реджина, вийшла з дому, щоб зайнятися своїми справами, коли побачила свого нового сусіда, який саме повертався додому. Він був високим, з густим темним волоссям і проникливим поглядом, який відразу привертав увагу.

— Доброго дня, — привіталася Реджина, коли він проходив повз неї. — Я Реджина, живу тут. А ви наш новий сусід.

— Доброго дня, Реджино, — відповів чоловік, усміхаючись. — Я Томас. Приємно познайомитися.

Вони почали розмовляти, обговорюючи різні теми з переїзду. Реджина дізналася, що Томас є відомим режисером, який нещодавно переїхав до їхнього району.

— Ви режисер? Це неймовірно! — вигукнула Реджина, захоплена його розповіддю. — Я завжди мріяла познайомитися з кимось із цієї сфери.

— Так, я займаюся режисурою вже багато років, — сказав Томас. — Нещодавно я закінчив роботу над новим фільмом і зараз шукаю нові ідеї для своїх проектів.

Реджина відчула, що ця зустріч може стати початком чогось цікавого і значущого. Вони обмінялися контактами і домовилися зустрітися ще раз, щоб продовжити розмову про кіно і мистецтво.

— Було дуже приємно з вами познайомитися, Томасе, — сказала Реджина, коли вони прощалися. — Сподіваюся, ми ще зустрінемося.

— Я також сподіваюся, Реджино, — відповів Томас, усміхаючись. — Буду радий продовжити нашу розмову.

Реджина повернулася додому, відчуваючи радість від нового знайомства і захоплена можливостями, які тепер відкрилися перед нею. Може це доля й кіно то її?

Понеділок підійшов до кінця, і Агнесса нарешті повернулася додому після насиченого дня в університеті та на стажуванні. Вона була втомлена, але задоволена тим, що їй вдалося багато чого зробити і отримати результат. Коли вона сіла на диван, щоб трохи відпочити, її телефон задзвонив. На екрані висвітилася фотографія Ніколаса, яку вона встановила у неділю на пляжі. Вони її разом обирали.