Епізод 15. Ранки на пляжі завжди найкращі

Епізод 15. Ранки на пляжі завжди найкращі

Наступного ранку Ніколас вирішив зробити приємне для Агнесси і її подруг. Він замовив сніданок для всіх і вирушив до готелю, де зупинилися дівчата. Коли він під'їхав до будівлі, то побачив, як Агнесса і її подруги спілкуються з тими самими хлопцями, з якими вони проводили час на пляжі. Турбуючись за Агнессу, він вчора двічі посилав Джейкоба перевірити обстановку, не виявляючи себе й один раз дрон засилав. 

Ніколас спалахнув від ревнощів, відчуваючи, що його намагання зблизитися з Агнессою знову наштовхуються на якісь перешкоди.

— Привіт, Агнессо, — сказав він, підходячи до неї і тримаючи пакети зі сніданком. — Я вирішив принести вам усім сніданок.

Агнесса була приємно здивована його жестом і зраділа, побачивши його.

— Дякую, Ніколасе! Це дуже мило з твого боку, — сказала вона, приймаючи пакети, але їх було надто багато й вони були такі великі, що частина з них так й лишилася в руках Ніколаса. — Ми якраз збиралися поснідати.

Хлопці, побачивши Ніколаса, трохи напружилися. Вони зрозуміли, що він має особливе значення для Агнесси і що між ними може виникнути деяка напруга.

— Дякую, друже, — сказав один з хлопців, Ендрю, намагаючись зберегти доброзичливий тон. — Ми якраз планували провести день разом, і твій сніданок буде дуже до речі.

Ніколас відчував, як ревнощі починають накочувати хвилями. Він намагався не відходити від Агнессі, постійно залишаючись поруч, і кожного разу, коли один з хлопців намагався зав'язати з нею розмову, він втручався, показуючи, що вона належить йому.

Агнесса відчула, що Ніколас став занадто ревнивим і напруженим, але намагалася зберігати спокій і доброзичливість.

— Ніколасе, — тихо сказала вона, коли вони трохи відійшли від групи, — я розумію твої почуття, але мені не подобається, що ти так сильно ревнуєш. Вони просто знайомі, і ми проводимо час разом, як це роблять люди, коли вони опиняються разом.

Ніколас поглянув на неї з сумішшю ревнощів і розуміння.

— Вибач, Агнессо, — сказав він, зітхаючи. — Я сумую за тобою й мені не подобається, що вони так близько підходять до тебе. Мені важко бачити, як ти проводиш час з іншими хлопцями, коли за моєю волею, ми вже були би в ліжку.

Агнесса зітхнула, намагаючись знайти підхід до ситуації. Як на таке реанувати?

— Я ціную твої почуття, Ніколасе, але довіра — це важливо. Я хочу, щоб ти довіряв мені, так само, як я намагаюся довіряти тобі, незважаючи на те, що твоя подруга дитинства зараз живе у тебе.

Ніколас кивнув, відчуваючи, що повинен працювати над своїми почуттями і навчитися довіряти їй.

— Ти права, Агнессо, — сказав він, обіймаючи її. — Я зроблю це для нас, якщо ти скажеш о котрій ми зможемо поїхати до мене?

— Сьогодні?

— Однозначно, так.

— За пару годин, — вставши на носочки, прошепотіла йому на вухо Агнесса.

Вони повернулися до групи, і Ніколаса настрій значно змінився, він намагався залишатися більш дружнім. 

Після спільного сніданку вся компанія вирушила на пляж, щоб продовжити розважатися. Вони розклали свої речі біля води, приготувалися до активного відпочинку і вирішили зіграти у флінго — захопливу гру, що нагадує суміш між фрісбі та волейболом, де гравці використовують спеціальні ракетки для перекидання м'яча через сітку.

Ніколас, Агнесса, Ванесса, Сабріна, Емма, Алекс, Ендрю і Серж поділилися на дві команди і підготувалися до гри. Агнесса з Ніколасом опинилися в різних командах, що додало трохи напруження і змагальності.

— Давайте почнемо гру! — вигукнув Ендрю, який був капітаном команди Агнесси. — Ми повинні виграти!

Агнесса, незважаючи на втому від попереднього вечора, була повна ентузіазму і завзятості. Вона взяла ракетку і стала в позу, готова приймати м'яч. Її обличчя світилося рішучістю, а очі блищали азартом.

— Ми готові! — крикнула вона, подаючи м'яч на сторону Ніколаса.

Ніколас, будучи атлетичним і сильним, зловив м'яч з легкістю і з силою відправив його назад через сітку. Його рухи були чіткими і впевненими, а м'язи напружувалися під час кожного удару, демонструючи його силу і спритність.

— Вперед, команда! — підбадьорював Алекс своїх товаришів по команді, намагаючись перекричати шум хвиль і вигуки гравців.

Сабріна, яка завжди була енергійною і жвавою, взяла ініціативу на себе і зловила м'яч, перекинувши його на сторону Ніколаса. Її граційні рухи і швидкі реакції робили її одним з ключових гравців у команді.

— Давай, Агнессо! — кричала Емма, підбадьорюючи подругу. — Покажи їм, на що ми здатні!

Агнесса, відчуваючи підтримку своїх друзів, зосередилася і зловила м'яч, перекинувши його назад з такою силою, що м'яч ледве не вилетів за межі поля. Вона була сповнена енергії і рішучості довести, що може бути гідним суперником для Ніколаса і його команди.

— Це було чудово, Агнессо! — вигукнув Ендрю, підбігаючи до неї. — Тримай так!

На іншому боці поля Ніколас, з усією своєю завзятістю, намагався взяти верх над своєю командою. Він показував чудову техніку і силу, не даючи суперникам жодного шансу на перемогу.