Епізод 14. Повернення до себе

Епізод 14. Повернення до себе

Ніколас, тримаючи Агнессу за руку, надто впевнено повів її до будинку, за її думкою. Але його рука була теплою і такою надійною, а у погляді відбивалися бажання і рішучість.

— Ходімо, — тихо сказав він, коли вони зайшли в будинок. — У мене є місце, яке ідеально підходить для цього вечора.

Агнесса, трохи здивована, але зачарована його впевненістю, слідувала за ним. Вони піднялися широкими сходами на другий поверх. Ніколас, не зупиняючись, відкрив одні з дверей і запросив її увійти. Агнесса опинилася у просторій, затишній кімнаті, яка відразу вразила її своєю вичурністю і одночасно - гармонією.

Кімната була облаштована зі смаком: велике ліжко з балдахіном, обрамлене білими завісами, стояло в центрі. М'яке світло ламп, розташованих по кутах, створювало атмосферу спокою і романтики. На стінах висіли картини з морськими пейзажами, а великі вікна виходили на нічне море, відображаючи вогні, що мерехтіли на воді.

— Що це за кімната? — запитала Агнесса, оглядаючись навколо. Її голос звучав м'яко, але в ньому відчувалася нотка занепокоєння.

Ніколас посміхнувся і підійшов до неї ближче, обійнявши за талію.

— Це особлива кімната, — м’яко відповів він. — Вона краще підходить для нас сьогодні. Бо я відчуваю, щось особливе станеться сьогодні.

Агнесса подивилася на нього з ніжністю і легким сумнівом в очах.

— А де ти зазвичай спиш? — запитала вона, намагаючись зрозуміти, чому він вибрав саме цю кімнату.

Ніколас не відповів на її питання. Замість цього він нахилився ближче і почав м'яко цілувати її в губи. Його поцілунки були теплими і ніжними, вони говорили більше, ніж будь-які слова. Агнесса відчула, як її серце б'ється швидше, і її сумніви почали розчинятися в цьому солодкому моменті.

Він повільно притягнув її до себе, їхні тіла зливалися в один ритм, і кожен дотик, кожен поцілунок був сповнений пристрастю і любов'ю. Агнесса обійняла його, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом і радістю. Вона розуміла, що це про що він говорив й що цей момент настав, і що її почуття, які наростали з кожним днем, нарешті знайшли своє втілення.

— Ніколасе, — прошепотіла вона між поцілунками, відчуваючи, як її серце переповнюється емоціями. — Я…я…

Він посміхнувся, відчуваючи її почуття майже фізично. Їхні серця билися в унісон, і вони розуміли, що ця ніч є продовженням їх нової, прекрасної глави в житті. Вони продовжували цілуватися, насолоджуючись кожним моментом, і, нарешті, опинилися на ліжку. Агнесса відчула, як його тіло накрило її, паніка знову її охопила. Його руки опустили верх її сукні, а губи почали цілувати груди. Ще секунда й її сукня полетіла вліво. Ще рух його міцних рук й її нижня білизна в його руках. 

— Ти…

— Що я? —  спитав Ніколас, знову захопивши в полон її губи.

Агнесса не встигла відповісти й вже не хотіла, її емоції зашкварилися. Вона наче пливла, ні наче падала й знову злітала… Він не давав ні секунди на роздуми, він був усюди. Й цілував, й обіймав, й ніжно торкався грудей.

Різка біль змусила її широко відкрити очі й зустрітися з його здивованим поглядом. Він наче трохи виглядав розчарованим, але емоції швидко змінилися на його обличчі. Схилившись до її обличчя, він ніжно поцілував її в носик, потім в праве око, в ліве. Змушуючи її закрити очі. Він не рухався, біль зникла, щось наростало там внизу…

Нарешті він зовсім трохи ворухнувся, від чого Агнесса звабливо застогнала, прикусила нижню губу й різко його обійняла за шию обома руками.

— Тримайся за мене, —  прошепотів Ніколас, плавно вриваючись в неї, наче від цього залежало його життя, цілуючи її рожеві вуста, — саме так, міцніше. Не відпускай, тримай мене. Стисни з середини. Ось так й можна й так…

Ранок прокрався до кімнати ніжними променями сонця, що повільно піднімалося над горизонтом і освітлювало затишний простір навколо. Агнесса повільно відкрила очі і на мить не могла зрозуміти, де вона знаходиться. Але відчувши теплу руку Ніколаса, що обіймала її, вона усміхнулася, згадавши вчорашній вечір.

Ніколас, відчувши її рух, також прокинувся і лагідно поцілував її в чоло.

— Доброго ранку, — прошепотів він, дивлячись на неї з ніжністю і посмішкою.

Агнесса повернулася до нього, обіймаючи його міцніше. Її серце було наповнене радістю і спокоєм, яких вона ще не відчувала. Вона подивилася на Ніколаса, і в його очах побачила відображення своїх почуттів.

— Доброго ранку, — відповіла вона, усміхаючись. — Він справді добрий?

— Це залежить від тебе.

— Від мене? – здивовано перепитала Агнесса, а думки вже пострибали.

Вони лежали в ліжку, насолоджуючись ранком і теплом один одного. Вона відчувала, що цей момент — її, і що вона можуть насолоджуватися кожною секундою цього незвичного ранку.

Кімната наповнилася м'яким світлом, яке робило все навколо виглядати ще більш затишним і приємним. На столі біля вікна стояли свіжі квіти, що додавали приміщенню ще більше шарму. У повітрі витав легкий аромат свіжозвареної кави, який доносився зі столику біля великого вікна.