Епізод 13. Лабіринти взаємопошуку

Епізод 13. Лабіринти взаємопошуку

Тиша навколо ніби огорнула їх у свій заспокійливий кокон. Їхні погляди зустрілися, і у повітрі повисла якась невидима напруга, що змушувала серця битися частіше. Агнесса відчувала, як теплий промінь сонця м'яко торкався її шкіри, але не цей промінь, а погляд Ніколаса змушував її почуватися особливою.

Ніколас, не відводячи погляду від її очей, повільно трохи підвівся. Його рука, тепла і м'яка, доторкнулася до її обличчя, а пальці легко провели по щоках, залишаючи за собою невидимий слід тепла і турботи. Агнесса відчула, як її дихання зупинилося на мить, а серце завмерло в очікуванні.

— Агнессо, — тихо прошепотів він, і в його голосі звучали нотки ніжності і бажання. — Ти перекреслюєш все у моєму житті з тієї миті, коли я побачив тебе на маскараді. Я не можу більше приховувати свої почуття.

Агнесса відчула, як її серце переповнюється емоціями, які вона давно приховувала від самої себе. Вона дивилася в його очі, і в цей момент у ній все ніби розквітло, як ті екзотичні квіти навколо.

— Ніколасе, — прошепотіла вона, відчуваючи, як її голос зрадливо тремтить. — Я теж відчуваю щось особливе до тебе. Й я…

Їхні обличчя поступово наближалися одне до одного, і в цей момент світ навколо ніби перестав існувати. Залишилися лише вони двоє, серед цієї краси і гармонії, серед магії і спокою. Коли їхні губи знову зустрілися, це було як вибух емоцій, які вони тримали в собі весь цей час.

Ніколас ніжно поцілував Агнессу, і цей поцілунок був наповнений всією тією ніжністю і пристрастю, яку він відчував до неї. Його губи були м'якими, і вона відчула, як хвиля тепла і любові охоплює її з голови до ніг. У цей момент вона зрозуміла, що цей поцілунок несе в собі не лише слова, які вони не наважувалися вимовити, а й обіцянку чогось більшого, чогось, що змінить її життя назавжди.

Їхні тіла злилися в одному ритмі, і Агнесса відчула, як її серце б'ється в такт з серцем Ніколаса. Вона відчувала кожен дотик, кожен рух, як магію, що пробуджувала в ній нові почуття і бажання. У цей момент все навколо здавалось дріб'язковим і незначним у порівнянні з тим, що відбувалося між ними.

Коли їхні губи нарешті розійшлися, Агнесса відкрила очі і побачила, як Ніколас дивиться на неї з ніжністю, яку вона відчувала в собі.

— Я не можу повірити, що це реально, — мрійливо прошепотіла вона, відчуваючи, як її серце переповнюється щастям.

— Це більше, ніж реально, — відповів Ніколас, тримаючи її за руку. — Я тобі більше покажу...

Його голова знову почала схилятися, руки притиснули струнке тіло до міцного чоловічого. Їхня тиша була наповнена пристрастю, коли раптом вони почули звук наближення автомобіля, що порушив їхній особливий момент.

З дороги до подвір'я в'їхав автомобіль, і Агнесса та Ніколас побачили, як до них швидко підходить Джейкоб, водій Ніколаса. Він виглядав трохи занепокоєним і поспішним, хоча його манери завжди залишалися бездоганними.

— Вибачте, що затримався, — сказав Джейкоб, зупинившись біля них. Він відчував деяке незручне почуття, ніби випадково втрутився у щось дуже особисте і важливе. — Містере Ніколасе, я привіз новий автомобіль, як ви просили.

Агнесса відійшла на крок від Ніколаса, її обличчя злегка порожевіло від несподіванки. Ніколас, трохи розгублений, але швидко прийнявши ситуацію, звернувся до Джейкоба з усмішкою.

— Дякую, Джейкобе. Ти прибув вчасно, як завжди, — сказав він, намагаючись повернути спокій і впевненість у своїй поставі.

Джейкоб кивнув і оглянув Агнессу, відчуваючи, що зараз не найкращий час для тривалих пояснень.

— Я зробив усе, щоб дістатися сюди якомога швидше, містере Ніколасе. Ваш автомобіль вже готовий для подальшої подорожі, — додав він, вказуючи на нову машину, що стояла на проїзді.

Ніколас подивився на Агнессу з легким сумом в очах, відчуваючи, що їхній магічний момент був перерваний несподіваною реальністю.

— Вибач, Агнессо, — тихо сказав він. — Я дійсно не хотів, щоб наш момент був порушений, але нам треба вирішити питання з автомобілем.

Агнесса посміхнулася, намагаючись приховати своє розчарування.

— Все гаразд, Ніколасе. Я розумію. Зараз важливо, щоб ти міг продовжити свою подорож без проблем. А ми завжди можемо продовжити нашу розмову пізніше.

Ніколас вдячно кивнув і звернувся до Джейкоба:

— Джейкобе, подивись, будь ласка, на старий автомобіль. Залиш його в автомайстерні на ремонт, а ми з Агнессою поки що підемо оглянути новий.

Джейкоб кивнув, в його очах було повно питань до Ніколаса. Але він стримано відійшов, жодним чином не компрометуючи себе. 

Агнесса і Ніколас підійшли до нового авто, обмінюючись поглядами, що говорили більше, ніж слова.

— Сподіваюся, що ми зможемо знайти час для продовження нашої розмови, — сказав Ніколас, дивлячись на Агнессу з обіцянкою в голосі.

— Я також на це сподіваюся, — відповіла вона, відчуваючи, як її серце знову починає битися швидше. — Можливо, нам ще випаде шанс провести час разом.

Дорога назад була наповнена напругою, великою кількість автомобілів та заторами. Коли вони приїхали до будинку, Агнесса побачила Ванессу, Сабріну і Емму, які сиділи на гойдалці з права від будинку, сміялися і обговорювали майбутні плани на вечір. Ніколас зупинив автомобіль і обернувся до Агнесси, яка вже була готова вийти з машини.