Епізод 12. Видимий світ внутрішніх суперечностей

Епізод 12. Видимий світ внутрішніх суперечностей

Агнесса збирала валізу для відпочинку у Рибпорті, невеликому приморському містечку недалеко від Галвестону. Вона вирішила провести там кілька днів зі своїми подругами Ванессою, Сабріною та Еммою, щоб відірватися від суєти повсякденного життя і знайти натхнення на березі.

Її кімната була наповнена запахом свіжо вимитої білизни та солодкого аромату нового освіжувача в будинку, що проникав через центральну вентиляцію. Агнесса обережно складала у валізу легкі сукні, купальники і книги, які вона давно хотіла прочитати. Вона мріяла про безтурботні прогулянки вздовж пляжу та затишні вечори з подругами під зоряним небом.

— Я навіть не можу уявити, як це буде, — сказала вона Ванессі, яка допомагала їй пакувати речі.

— Це буде чудово, повір мені, — відповіла Ванесса з посмішкою. — Нам усім потрібно трохи відпочити від міської метушні. Тим більше, що Рибпорт — це ідеальне місце для того, щоб розслабитися і перезарядити батареї.

Агнесса відчувала змішання емоцій. З одного боку, вона раділа можливості провести час з подругами, але з іншого боку, її не залишала думка про те, що ця поїздка не зрушить з місця її стосунки з Ніколасом. Вона не могла позбутися внутрішнього відчуття, що їх відносини не завершені й вони мають бути разом. 

— А як щодо твоїх внутрішніх суперечностей? — запитала Ванесса, злегка нахиляючи голову. — Ти готова до змін, до яких прагнеш?

Агнесса зітхнула, складаючи останні речі у валізу.

— Не знаю, — відповіла вона чесно. — Мені здається, що кожен раз, коли я намагаюся знайти спокій, виникають нові питання і сумніви. Але я готова до цього. Можливо, ця подорож допоможе мені зрозуміти себе краще.

Її слова повисли в повітрі, і обидві дівчини на мить замовкли, кожна заглиблена у свої думки.

— Головне — не боятися робити кроки вперед, — нарешті промовила Ванесса. — І сміливо дивитися в очі всім випробуванням, що чекають попереду. 

Агнесса вдячно посміхнулася подрузі. Вона знала, що в їхньому житті було багато складних моментів, але разом вони змогли подолати все. Ця подорож до Рибпорту була ще однією можливістю зміцнити їхню дружбу і знайти нові шляхи до гармонії і розвитку.

Наступного ранку Агнесса разом з Ванессою, Сабріною та Еммою вирушили в дорогу. Дорога вела через мальовничі ландшафти, що змінювалися від зелених лісів до просторих рівнин і, нарешті, до піщаних дюн, які передвіщали наближення до моря. Сонце вже піднімалося над горизонтом, обіцяючи теплий і яскравий день.

Рибпорт зустрів їх з радістю. Невелике приморське містечко з вузькими вуличками, затишними кафе і старовинними будівлями вражало своєю гостинністю та спокоєм. Море шуміло на тлі, приносячи свіжий бриз і аромат солі, який наповнював повітря.

Подруги зупинилися в невеликому будиночку на узбережжі, де з вікон відкривався чудовий вид на море. Агнесса відчула, як на душі стає легше, коли вона стояла на порозі і вдихала свіже морське повітря. Вона знала, що цей відпочинок стане для неї новим початком, можливістю знайти відповіді на питання, які так довго її турбували.

— Ну що, дівчата, готові до нових пригод? — з ентузіазмом запитала Сабріна, розправляючи руки на вітрі.

— Звичайно! — відповіли Ванесса і Емма, посміхаючись. — Цей відпочинок буде незабутнім.

Агнесса також посміхнулася, відчуваючи, що попереду їх чекають не тільки нові пригоди, але й можливість знайти гармонію з собою і світом навколо.

Ранок повільно схилявся до полудня, дув легкий бриз, що приніс зі собою свіжий морський запах. Агнесса разом з подругами збиралася на коротку поїздку до Галвестону, щоб відвідати місцевий ринок і насолодитися морепродуктами. Вони вирішили заправитися по дорозі, щоб уникнути неприємних сюрпризів.

Невелика заправка, розташована на околиці містечка, виглядала звичною і трохи занедбаною. Агнесса, Ванесса, Сабріна та Емма зупинилися біля одного з бензоколонок. В цей момент на заправці вже був ще один автомобіль, з якого виходив молодий чоловік. Він неспішно зняв сонцезахисні окуляри і, помітивши Агнессу, зупинився на мить.

Це був Ніколас — мій Ніколас. Швидко подумала Агнесса. Ніколас також впізнав Агнессу одразу. Він не міг забути її блискучі очі і невимушену посмішку, які вразили його ще тоді на балу.

— Агнессо? Це ти? — запитав він, підходячи ближче. Його голос був наповнений радістю від несподіваної зустрічі.

Агнесса повернулася до нього, і її обличчя осяяло посмішкою.

— Ніколасе! Я не можу повірити! Як ти тут опинився? — вона не могла приховати свого здивування і радості.

— Я тут у справах, — відповів він, тримаючи в руках паливний шланг. — І ось, вирішив заправитися. Як твої справи?

Агнесса злегка посміхнулася, відчуваючи, як тепла хвиля емоцій охоплює її серце. Щось в його рухах не було звичним.

— Ми з подругами вирішили провести кілька днів на морі. Це такий сюрприз бачити тебе тут.

Подруги Агнесси стояли неподалік, обмінюючись здивованими поглядами. Вони також пам'ятали Ніколас ще з балу, і не могли приховати свого захоплення ним. 

— Ну ось і наш знайомий, — пожартувала Ванесса, підморгуючи. — Здається, доля знову зводить вас разом.