Частина 9. Туманні перехрестя долі

Частина 9. Туманні перехрестя долі

Пройшов місяць з моменту вечері з Ніколасом, яка залишила Агнессу розчарованою з низкою питань до себе, але головне до Ніколаса. Він здавався таким ідеальним, а насправді все розвалилося, ще не почавшись. 

Дні минали, життя не зупинити, нікому. Тому цей час Агнесса використала, щоб поглиблено замислитися над своїм життям і тим, що вона дійсно хоче від майбутнього. Роздуми були складними та емоційними, але вони допомогли їй зрозуміти, що вона не може дозволити невизначеності керувати своїм життям.
Агнесса вирішила приділити більше часу своїй майбутній кар’єрі. Вона була студенткою університету, і цей місяць вона провела, готуючись до семестрових іспитів,  написанням наукової статті та тез доповіді, які могли б зміцнити її позиції в академічних колах.
Вечори вона часто проводила за читанням книг або медитацією, що допомогло їй заспокоїти розум і відновити емоційну рівновагу. Вона також відновила контакт із старими друзями, з якими не бачилася багато місяців. Їхнє товариство та підтримка дали їй додаткову енергію та позитив.
Агнесса розмірковувала над своїми минулими стосунками і прийшла до висновку, що їй потрібно бути більш вибірковою і вимогливою до тих, з ким вона ділить своє життя. Вона зрозуміла, що її щастя та самоповага повинні бути на першому місці. Й не поспішати… але бути готовою до всього. Й до хорошого й до поточного. Таким чином, місяць, який міг би бути часом скорботи та розчарування, перетворився на період росту і самовідкриття. Агнесса відчувала, що з кожним днем стає все сильнішою та впевненішою у своїх рішеннях.

Настав час міжнародної конференції, до якої її було запрошено й на яку Агнесса чекала з нетерпінням. Це було важлива професійна подія, де вона мала змогу представити свою нову наукову роботу. Конференція зібрала вчених з усього світу, і це була чудова можливість для обміну ідеями та знаннями. Прибувши на місце проведення і зайнявши місце серед учасників, Агнесса розгорнула свої матеріали і готувалася до виступу. Вона переглядала свої нотатки, коли раптом погляд її непомітно сковзнув по залу. Її очі зупинилися на обличчі, яке вона відразу впізнала - це був Ніколас. Він сидів серед учасників у першому ряду, зосереджено вивчаючи конференційну програму. Поруч з ним був Тім Йорк, відомий засновник Норзського університету та Кайл Пернеьері, казково багатий меценат. Ще якісь не відомі два чоловіки, яких не знала Агнесса. Але звідки їх знає Ніколас? Й чому вони всі виглядають добрими знайомими, навіть друзями.

Ось Ніколас щось сказав, схиливши голову до співрозмовника, його біла сорочка натягнулася на сильних руках. Серце Агнесси на мить зупинилося. Вона не очікувала його побачити тут. Й таким гарним, мужнім та впевненим. В останнє, коли вони розмовляли, їхній діалог закінчився на невизначеному та холодному тоні з його боку. Здивування швидко переросло в невпевненість: як вона повинна реагувати? Чи варто підходити і вітатися?

Однак, професіоналізм взяв гору. Вибору немає. Агнесса вирішила зосередитися на меті свого візиту на конференцію. Вона вдихнула глибоко, вирішивши, що не дозволить його присутності відволікти її від важливої місії. Замість цього, вона зосередилася на своїх нотатках і на майбутньому виступі, зберігаючи професійність і самовладання.

Коли настав час її виступу, Агнесса підійшла до трибуни з відчуттям впевненості. Вона представила свою роботу ясно та переконливо, отримуючи уважні погляди та кивки згоди від аудиторії, включаючи й Ніколаса. По завершенню її виступу на конференції, коли аудиторія аплодувала, Агнесса зійшла з трибуни, відчуваючи задоволення від свого добре виконаного завдання. Перед нею відкрилися нові перспективи для дискусій та співпраці. Ледь вона встигла вийти в залу для кава-брейків, як до неї одразу підійшла група учасників-переважно чоловіків, які були зацікавлені її доповіддю.

-  Ваш виступ був надзвичайно вражаючим, - сказав один з них, молодий дослідник з Амстердама.-Ваш погляд на інтеграцію сучасних технологій у освіту дуже свіжий.

-  Так, і я хотів би обговорити ваш підхід до використання кейс-стадій у ваших прикладах. Чи могли б ви поділитися додатковими ресурсами?-додав інший, професор з Канади, який здавався дуже зацікавленим у методології Агнесси.

Агнесса відповідала на питання, радіючи можливості поділитися своїми ідеями та дізнатися думку колег із різних куточків світу. Такий теплий прийом і кожне запитання тільки підтверджували значущість її досліджень і подальші можливості для співпраці.

- Це було дуже стимулююче,-сказала вона, обмінюючись контактними даними з новими знайомими.-Я вдячна за вашу увагу і сподіваюся на подальшу співпрацю.

Ніколас також наблизився до Агнесси, але вона зробила вигляд, що його не помічає й швидко відійшла до офіціанта з каво-машиною. Він був спантеличений, з розуміючою посмішкою підійшов знову до неї, зупинившись за її спиною, трохи торкаючись її тіла своїм плечем.

- Агнессо, ти виступила чудово, - промовив він. - Маєш успіхи.

Агнесса закрила очі від буревію емоцій, що нахлинули на неї. Його голос, його тепло, ввели її в такий ступор, що офіціант вже тричі перепитував, який напій вона бажає.

- Каву з молоком, - замість неї, впевнено відказав Ніколас.

Офіціант робив каву, то й кидаючи здивовані погляд на молодих людей, що стояли перед ним.

- Дякую, Ніколасе, - коротко відповіла вона, взявши чашку з кавою й направившись подалі від нього. Її голос звучав спокійно і впевнено, показуючи, що вона володіє собою.