Розділ 1. Мить до

Ніч опустилась на місто, огортаючи його вулиці вуаллю очікування, а величезний маєток на околиці ожив у вогнях та музиці. Сьогодні тут відбувався костюмований бал, що зібрав еліту суспільства Остіну, жадібну до розкоші та розваг. Агнесса стояла на порозі залу, вдягнена в розкішний костюм із епохи Ренесансу, її волосся прикрашали перлини, а в очах відбивалась непідробна зацікавленість.

Вона вдихнула аромат дорогих парфумів та свіжих квітів, що наповнював повітря, і зробила крок у вир розкоші та світла. Серед масок та костюмів, що переливались у танці, вона почувала себе частиною іншого, чарівного світу.

Бальний зал маєтку був прикладом розкоші та витонченості. Високі стелі, прикрашені золотими молдингами, відбивали м'яке світло кришталевих люстр, які мерехтіли над головами гостей, ніби зорі у нічному небі. Величезні вікна, одягнені в шовкові занавіски, рамковані розписами та фресками, розповідали історії давніх часів та багатства родини, яка володіла маєтком.

Підлогу зала покривала величезна килимова доріжка з складним орнаментом, по якій лунали кроки маскарадних гостей, танцюючи та пересуваючись у ритмі оркестру, що грав безперервний потік музики. По периметру залу стояли високі канделябри, їх свічі розкидували тепле мерехтливе світло, створюючи атмосферу таємничості та романтики.

Біля однієї зі стін було влаштовано розкішний буфет, на якому гостям пропонувалися різноманітні закуски, вишукані сирні плато, фрукти та незліченні сорти вина та шампанського. Відтінки страв гармонійно перегукувалися з кольоровою гамою залу, доповнюючи це свято краси та насолоди.

У центрі залу, де зібралися танцюючі пари, величезне кругле дзеркало на стелі відображало кожен рух, кожен жест, надаючи сцені особливої магічності. Музика линула від кутка до кутка, запрошуючи кожного долучитися до святкування.

Перед тим, як Агнесса опинилась у вирі бального залу, вона мала коротку, але важливу розмову зі своєю подругою Ванессою. Обидві дівчини, прикрашені до непізнаваності у своїх костюмах, знайшли куточок у великому саду маєтку, де могли обмінятися думками перед головною подією вечора.

Ванесса, вбрана в костюм грецької богині, з легкістю та грацією, що властиві їй завжди, підійшла до теми їх очікувань від балу.

"Чого ти очікуєш від цього вечора, Агнессо?" – лагідно спитала вона, допомагаючи подрузі виправити складний візерунок перлин у її волоссі.

Агнесса замислилася на мить, її очі загубились в далечині, де мерехтіли вогні маєтку. "Я сподіваюсь знайти тут щось... особливе. Можливо, нове знайомство або навіть пригоду, яка залишить слід у моєму житті," – відповіла вона з задумливим усміхом.

Ванесса кивнула, розділяючи почуття подруги. "Я також мрію про щось незабутнє. Бал — це місце чарівства, де можливо все. Як думаєш, чи вдасться нам зустріти тут когось, хто змусить наші серця битися швидше?"

"Це було б чудово," – зітхнула Агнесса, її погляд знову повернувся до Ванесси. "Але незалежно від того, що нас чекає, найголовніше – ми разом. І будь-яка пригода з тобою вже є вартою того."

Ванесса усміхнулась у відповідь, і в її очах засяяло вдячне тепло. "З тобою я завжди відчуваю себе готовою до будь-яких викликів. Хай цей вечір принесе нам щось чарівне."

З цими словами подруги обнялись і повернулись до балу, не знаючи, що доля вже приготувала для них зустріч, яка змінить їхні життя. Розмова про очікування та мрії наповнила їх серця надією та передчуттям майбутніх пригод, які лише чекали на те, щоб стати реальністю у цю чарівну ніч. 

Коли Агнесса з Ванессою повернулися до бального залу, вона ніби знову відчула на собі вагу численних поглядів. Її ніжний вигляд у вбранні дами Ренесансу привертав увагу, а перлини у волоссі мерехтіли під світлом кришталевих люстр, ніби зорі на нічному небі. Вона намагалася вдавати, що їй це не заважає, але почувала себе дещо ніяково від великої кількості поглядів, які не зводили з неї очей.

Агнесса почала оглядати зал, сподіваючись впізнати хоча б кількох знайомих облич, які могли б зробити її почуття менш напруженими. Її очі шукали серед масок і костюмів, але знайомі риси облич або впізнавані жести залишалися поза її полем зору, що лише посилювало відчуття самотності серед натовпу.

Трохи було ніяково від усвідомлення, що вона стала об'єктом уваги багатьох гостей, Агнесса намагалася зосередитись на своєму внутрішньому світі, намагаючись ігнорувати цікаві погляди. Її легка тривога перемішувалася з цікавістю і ледве прихованим захопленням від пишноти заходу, який вона відвідувала.

"Не хвилюйся, Агнессо, ти виглядаєш чудово, і це нормально, що всі звертають увагу саме на тебе," – намагалася підбадьорити її Ванесса, легко торкаючись її руки для підтримки.

Відчуваючи підтримку подруги, Агнесса намагалася розслабитися та прийняти ситуацію як даність, адже вечір тільки починався, і вона не хотіла провести його, ховаючись від чужих поглядів. З кожним кроком, який вона робила серед величезного залу, її впевненість повільно поверталася, дозволяючи насолоджуватися моментом та відкрита новим знайомствам, навіть якщо вони починалися з непроханих поглядів. 

Серед шуму розмов і музики, що линула з оркестрової ями, Агнесса та Ванесса ледь помітили, як до них наближалась їхня третя подруга, Сабріна. Вона була вбрана у костюм, що витриманий у кращих традиціях венеційського карнавалу, з вишуканими золотими орнаментами, що доповнювали її наряд. Сабріна трималася за руки з чоловіком, чия постать була прихована під зеленою маскою, що викликала інтригу та збуджувала уяву.

"Агнессо, Ванессо, ви не уявляєте, кого я знайшла!" – радісно вигукнула Сабріна, коли вони підійшли ближче. Її очі сяяли від захоплення та таємниці, а чоловік поруч із нею лише легко вклонився, не розкриваючи свого обличчя.

Агнесса та Ванесса обмінялися поглядами, повними цікавості. "Ми раді тебе бачити, Сабріно. І хто цей таємничий кавалер?" – запитала Агнесса, намагаючись вгадати, хто міг ховатися за маскою.