Глава 3. Підготовка до балу!

      Перший бал —  це як захоплююче занурення у світ елегантності та витонченості для кожної дами. Почесні особи уважно вивчають дебютантку, пробують вишукані страви та оцінюють приголомшливий дизайн свята. У цей важливий момент необхідно не тільки перевершити всі очікування та довести свою заслугу перед титулом, а й мудро розпорядитися власним бюджетом.

      Емілія підноситься над простими смертними, уособлюючи велич і шляхетність. Вона наділена свободою у своїх вчинках, здатна розточити солідну суму лише на мимолітні примхи. Як кронпринцеса, вона має владу зробити що завгодно, але її поведінка так скромна і стримана, ніби вона родом із сім'ї збанкрутілих аристократів, де кожна монета на вагу золота.

— Ваша високосте, ви впевнені, що саме ця тканина вам підійде? — спитала збентежено кравчиня.

—  Так, я впевнена, —  мило посміхнулася Емілія. — Ця тканина ідеально підходить. Вона легка, м'яка, наче пушинка. Лише дотик до неї приносить таке неймовірне задоволення душі.

— Але вона здається дешевшою, — зауважив Даліос, зручно вмостившись у кріслі. — Це ваш перший бал, чи не варто розглянути кращі варіанти?

— Комфорт важливіший, ніж розкіш.

—  У кожного своя думка. Високий статус вимагає відповідної розкоші.

—  Я вирішила порушити цей стереотип. А у вас, випадкого, є така сама тканина, тільки ніжно-рожевого кольору? — спитала вона у кравчині.

— Так, звичайно, дайте мені секунду, — відповіла та.

— Я б віддав перевагу чорному кольору, рожевий мені не пасує, — сказав юний герцог.

— Але мені так хочеться рожевого. Чорний колір якось надто похмурий для мене, — заперечила кронпринцеса.

—  О ні, чорний краще!

— Але ж я так хочу рожевого. І гадаю, що він вам ідеально підійде. Ви виглядатимете набагато ніжніше, ніж зазвичай.

— Ваша високосте, ви помиляєтесь.

— Ні, я впевнена у своєму виборі.

— Ем… вибачте, а що, якщо  ми об'єднаємо їх? Чорно-рожева гама може створити ідеальне поєднання, яке буде гармоніювати одне з іншим.

—  О, тоді я згодна! Я ніколи не пробувала нічого подібного.

— Я також згоден.

«Як добре, що все владналося», — з полегшенням зітхнула кравчиня, почувши схвальні відповіді від таких знатних осіб.

      Прогулюючись чудовими вулицями столиці Кансіл, Емілія невтомно поглинала кожну деталь незнайомого їй оточення, іби занурюючись у таємничу казку.

— Ви впевнені, що впораєтесь з ескізами? — сумнівливо запитав герцог.

— Звичайно, вам обов'язково сподобається результат, як тільки ви його побачите. Давайте, заглянемо туди... — відповіла юна леді, показуючи пальцем на крамничку.

— Але нам пора повертатися у палацу. Його величність буде…

—  Нічого не чую! — перебила його кронпринцеса, схопивши юнака за руку, тягнучи його за собою. —  Це важлива частина нашої підготовки.

«Коли ж вона заспокоїться?» —  подумав герцог, спостерігаючи за нею.

      Чарівна лавочка випромінювала чарівний аромат різнокольорових солодощів, наче запрошуючи юну дівчину у світ чудес та смаків. Непокірна принцеса не могла встояти перед спокусою і, не питаючи дозволу, вирішила спробувати на смак одне з печив.

— М~м~м~ Як же смачно! ~ — вигукнула Емілія в захваті.

— Вибачте, міс, але необхідно сплатити за все, що ви їсте, — зауважив торговець із посмішкою.

— Перепрошую, я не змогла втриматися від спокуси. Ці солодощі просто вражають, — зніяковіло відповіла вона.

— О, ні, не варто вибачатися. Я лише скромний пекар. Мої вироби не такі вже й популярні, — сказав він з усмішкою.

— Але як можна не цінувати такий чудовий смак?! Ті, хто не поділяє мого захоплення, просто не розуміють справжнього смаку! — вигукнула вона з переконанням.

— Ви можете спробувати все, що забажаєте. Це плата за такі приємні слова.

—  Правда? Велике вам спасибі! ~

«Це її аура так на людей впливає?» — замислився Даліос, дивлячись на кронпринцесу.

— Солодощі викликають захоплення, особливо ці рубінові льодяники з неповторним смаком Алімон. — вигукнула Емілія.

—  Алімон? —  здивувався герцог.

—  Ви відповіли правильно, міс. Ці льодяники справді виготовлені з унікальної ягоди Алімон, — підтвердив продавець.

— Однак ці ягоди дуже швидко псуються. Знайти їх у свіжому стані практично неможливо, — зауважив Даліос.

— Ви маєте рацію, але я знайшов спосіб зберегти їхню свіжість. На жаль, я не можу розкрити всі деталі, — загадково повідомив продавець.

— Це не так вже й важливо. Краще скажіть, ви приймаєте замовлення? —  втрутилася у розмову кронпринцеса.

— Ні, я не приймаю замовлення, але буду радий йти вам назустріч, — відповів продавець із посмішкою.

— Я хотіла б, щоб ви приготували свої найкращі солодощі для королівського бенкету, — заявила Емілія.

— Королівський бенкет?

—  Так, правильно. Я впевнена, що ваші твори будуть оцінені на найвищому рівні. Я готова допомогти вам процвітати, адже той, хто опанував таємниці Алімон, здатен зрозуміти всю гармонію смаків, — усміхнулася кронпринцеса.

— Які дивні висновки ви робите, міс, — Даліос кинув косий погляд юну леді.

      Ніжна усмішка та добрі слова, що розквітають надією… Крамар безтурботно кивнув у відповідь Емілії, не вдаючись до деталей її таємничої особистості.

      Після повернення до розкішного палацу, Емі поринала в задоволення, насолоджуючись вишуканими частуваннями, приготованими щедрим торговцем. Вона намагалася поділитися цими нектарними ласощами з Даліосом, але він наполегливо відмовлявся. Його смак не був схильний до солодощів, він віддавав перевагу іншим задоволенням у їжі.

—  Ваша високосте…

—  Що таке, Даліос?

— Завтра ввечері я маю повертатися додому. Незабаром монстри розпочнуть наступ, а, окрім мене, там нікому захищати кордони.

— Мабуть, це важко боротися з такими сильними істотами, але будьте обережні.

— Не хвилюйтеся, ваша високосте. Зі мною все буде гаразд. Якщо у вас є якісь побажання, просто скажіть. Я готовий виконати будь-яке ваше прохання, — впевнено заявив герцог Даліос