V

На екрані смартфона у мого улестливого супутника висвітився підпис "Кохана"

"Звичайно, — подумалось мені, — кохану залишив у рідному місці, не здивуюсь, якщо й діти в нього теж є, а сам вирішив завести інтрижку на ніч із дочкою свого колеги. Супер! Елементарна чоловіча логіка притаманна виду "Бабія звичайного" — подумала я та покинула місце очікування свого кавалера, який, треба віддати належне, зумів справити враження, але неочікувано для себе самого так швидко проколовся.

Коли я повернулася до столу, то в очах мами побачила гірке розчарування, адже не здивуюся, що свого солодкоголосого Ніколаса вони вирішили запросити з батьком, аби "звести" зі мною. Сергієві цього разу пощастило більше, адже про його розлуку з дівчиною батьки ще не в курсі, тому що крім Ніколаса серед числа запрошених могла б бути ще яка-небудь Емілія. Просто нас із братом раніше завжди сватали парою. А тут мені "пощастило" більше.

Святкування добігало кінця, і ми вже почали збиратися додому. Коли останні гості почали розходитися, підловивши момент, коли я була сама, до мене підійшов Ніколас:

— Я, ніби, недовго ходив, але ти чомусь мене не дочекалася.

— Правда? — підіграла я, прикинувшись дурненькою дівчинкою, — а мені здалося, що я чекала на тебе вічність! От щоб і не з'їхати з розуму в тяжкому очікуванні я пішла до гостей.

— Але ж, я справді ходив хвилин п'ять, — блимнув на мене спантеличений співрозмовник.

— Та невже? А твоїй коханій, яка вирішила перевірити чи все добре у її Ніколаса, так не здалося. Уяви!

Мій супутник, здавалося, все зрозумів. Це читалося по його збентеженому вигляду, адже до цього він випромінював величезну впевненість у собі.

— Юля, — почав він заливати мені своїм солодким голосом, — це все не так. Ти зовсім неправильно все зрозуміла!

— Ні, ну ви подивіться на нього! — не стримуючи свого гніву підвищила на нього я свій тон, — спіймався на гарячому і при цьому робить мене недолугою, словами, що я все неправильно зрозуміла?! Та таких нахаб я знаєш де бачила?! — задавши риторичне питання, я не дала можливості своєму опонентові відповісти.  — Забирайся з моїх очей, брехун, бачити тебе не можу!

Протепом вилетівши із банкетної зали, я мерщій помчалася до Сергієвої машини. Тут на мене вже чекав Сергій та батько, а мама ще прощалася зі своїми подругами і тому, мені стало трохи легше, бо допит розпочинатиме саме вона.

— Ти вже так швидко відшила кавалера? — посміхнувся до мене Сергій.

— Так, — відмахнулася я. — Такі кавалери ні до чого доброго не доведуть.

— Ніколас нормальний хлопець, — встряг батько у розмову.

— Тату, ніхто ж не каже, що він поганий, — погодившись закивала я головою, — просто мені одружені чоловіки непотрібні, ну вони вже як ото місце в автобусі — зайняті, а я куди? На голову зверху?

— Не думав, що він одружений, — пожавши плечима, сказав тато. — Це він тобі сказав?

— Ну що ви тут, зачекалися? — захекавшись, до нас підсіла мама. — Можемо вже їхати, — скерувала матуся, і Сергійко чемно зрушив з місця. 

— Доню, — серйозно звернулася до мене матір, — а чим цього разу тобі не догодив хлопець. Гарний, розумний, вихований?!

— Мамо, тобі не набридло мені свати кавалерів? Ну справді, може дозволиш мені самій вирішувати як жити? — не втримавштсь, ображено запитала я.

— Але ж, доню, ми з татом бажаємо тобі тільки добра, — зніяковівши, мама опустила голову, — нам хочеться аби ти була прилаштована, та й у всіх наших однолітків уже давно є онуки.

— Дякую, матусю, за твою турботу, але дозволь мені самій жити власним життям, згода?!

Матір нічого не сказала у відповідь, а лиш розгублено похитала головою.

Решту дороги ми їхали мовчки. Прибувши додому, ми з братом допомогли батькам перенести подарунки та безліч букетів до будинку. Ввімкнувши світло у вітальні, мама уважно розглядала путівки до теплих країв. Витерши непрохану сльозу, вона наважилась почати першою:

— Діти, це ж так дорого! Не варто було витрачати гроші на такий коштовний подарунок! 

— Правда, діти, ну ви придумали, — підтримав татко, мамину думку.

— Не хочемо нічого чути, — в один голос ми з братом завертіли головами, — ви заслужили, а значить полетите відпочивати.

Поставивши батьків перед фактом, ми розійшлися спати по власних кімнатах.

Так приємно поринати у своє далеке минуле, адже в моїй кімнаті все залишилося так само, як і було двадцять років тому. Навіть іграшки стоять на тих місцях, на яких я їх залишила в своєму далекому дитинстві. "Як же тільки добре в батьківському домі" думала я. Тут навіть дихається легше, ніж в будь-якому іншому місці. Не помітивши, як сон вхопив мене у свої лещата, я відійшла у простір, який подарував мені сили та міць.

Почувши крізь солодкий сон надокучливий сигнал свого мобільного, я зпросоння потягнулася, аби вимкнути будильник. Остаточно розплющивши очі, я зрозуміла, що мене розбудив не будильник, а телефонний дзвінок.

— Ну що ж це за напасть, — обурилася я, намагаючись впіймати сонним пальцем зелений кружечок на екрані смартфона, — вихідний день, а я комусь знадобилася зпозарання.

Побачивши, хто мені телефонує, я одразу ж прокинулась.

— Яна? — здивовано відповіла я на неочікуваний виклик.

— О, то мені можна й не представлятися, — весело промовила моя співрозмовниця.

— Ви чогось хотіли? — одразу я перейшла до справи.

— Так!

— Я повинна здогадуватися, чи видирати з вас по слову? 

— Не повинна, але я прямо очікувала спочатку бурхливої реакції, а потім переходу до справ, — сказала моя співрозмовниця. — Я все ж з того приводу дзвоню. То що скажеш, стосовно нашої ймовірної угоди?

— Я ж вам сказала, — і тут же я замовкла. А можливо, я погарячкувала відмовившись тоді від пропозиції білявки? Що, якщо й справді пристати на її прохання і заодно підзаробити немалих грошей? Хоча, страхова обіцяла розібратися з побитим авто, але це ще не точно. А так, якщо підняти ціну, то можна авансом отримати пристойні гроші, яких вистачить і на ремонт, і на оренду квартири, ще й на відпочинок біля моря. Скоро ж відпустка.