III

— Тобто як, через три дні? — Оскаженіла я від нахабності безкарної господині. — А нічого, що я заплатила вам за місяць вперед, то нормально? Чи, можливо, ви для мене здачу маєте? Тоді чудово — з'їду в триденний термін, а як ні!

— Ти ще будеш мені погрожувати? — Насупила яскраво нафарбовані брови Єлизавета Адамівна. — Моя квартира, що хочу, те й роблю, второпала?!

— Те, що це ваша квартира я і без вас знаю і, повірте, я на неї зовсім не претендую. Але згідно договору оренди, ви повинні сплатити мені відступні, якщо надумаєте розірвати зі мною ділові відносини без відомої на те причини, — згадала я прописані в угоді правила.

— Ач яка, начитана, — фиркнула Адамівна, — грець із тобою, до кінця місяця сиди, а там вибирай: або зїжджай, або доплачуй. Третього варіанта нема. Все, мені час! Можеш не проводжати.

Грюкнувши дверима, Адамівна пішла з гордо піднятою головою, а я залишилася стояти в передпокої з думкою, чи скоро вона повернеться, і який сюрприз підготує на наступний раз.

Я розуміла, що лише відтягнула момент, але не вирішила питання. Хоча, тут для мене звичний та зручний район, але доплачувати тридцять відсотків до вартості квартири в мене нема можливості. Та й з'їжджати зараз не найкращий час, адже в мене нема грошей на перший внесок за договором.

— Ех, біда не приходить одна, — тяжко зітхнувши, я присіла на кухонну табуретку, аби просто посидіти. 

В мене в голові перемішувалася густа каша: розставання, як грім серед ясного неба, з чоловіком моєї мрії, тяганина з машиною, проблема з квартирою, ще й батьківський ювілей і все в один період часу. Хоча, якби Олексій був зі мною, то решта проблем була б для мене порожнім звуком, а без нього...без нього усе не має сенсу, абсолютно ніякого сенсу. Я не хочу і не можу без нього існувати, але я не маю іншого вибору...

Взявши телефон я знову і знову набирала йому, але окрім довгих гудків, більше нічого не чула.

Так, головою я розуміла, що його не взяли в заручники іншопланетяни і він чудово чує, або бачить мої пропущені виклики, але це його свідомий вибір і він має на нього повне право. Голова розуміє, а серце робить дурниці змушуючи мене йому дзвонити та писати. Так, я знаю де він живе, але поки ще трохи можу себе тримати в руках, аби не піти до його під'їзду та не чекати на нього там.

Головою розумію, а от що робити із серцем? Ніякі хобі, фітнес, читання та зустрічі з подругами не могли мені зарадити. Мене просто розчавили, а потім скачали назад.

Видаливши його номер я зареклася йому набирати, але як видалити його номер із пам'яті?

В тяжких роздумах я не помітила, як зачепила блокнот, що впав на підлогу. Нахилившись до нього я першим побачила надпис "Яна, Твоя мрія".

Навіть не задумуючись над тим, що, і навіщо я роблю, миттєво я набрала каліграфічно виведений номер. Вже через пару викликів я почула приємний, жіночий голос:

— Алло, слухаю вас.

— Вітаю, я Юля твоя мрія, — ледве не розгубившись сказала я.

— О, я вже зачекалася на ваш дзвінок! Давайте терміново зустрінемось, я все поясню.

Місце зустрічі було обрано недалеко від моєї квартири — в кафе "Соло".

Зайшовши до закладу я побачила розкішну білявку, що махала мені рукою, закликаючи до себе. Коли я підійшла до молодої жінки, вона почала розмову, я навіть ще не встигла до неї підсісти:

— Привіт!

— Добрий день! — Ця дурна вихованість постійно змушувала мене всім "ви-кати", не дивлячись на вік та стать.

— Пропоную одразу до справи. — Пішла в наступ впевнена в собі дівчина, — мені потрібна спокусниця.

— Хтоооо?! — Протягнула я, ледве не впустивши власну щелепу собі на ноги.

— Не хвилюйся завчасно, — заспокоїла мене блондинка. — Все не так страшно, як звучить.

Мені треба, щоб ти звабила мого чоловіка і зняла це на фото й відео. Ні, не хвилюйся за вами стежитиме професійний фотограф. На фото і відео мають бути поцілунки, обійми та щоб було видно обличчя. Так, і бажано б, додати інтимну обстановку. Там з оголеними плечима, або щось на кшталт. Ну а там можна й далі, якщо забажаєш. Суму гонорару я тобі прописала — 100000 гривень. Половину даю авансом, а іншу — коли матиму на руках докази зради благовірного. В, принципі, все просто.  

— А чому б вам не скористатися фотошопом? — здивувалася я.

— Ну якби все було так просто, я б не ускладнювала, — безпосередньо відповіла шикарна блондинка. — Адвокати мого чоловіка ще ті професіонали і одразу з'ясують підставу, а так — все чесно. 

— І чим же вам чоловік так насолив, що ви ладні його здихатися в такий спосіб? 

— Ці подробиці тебе не мають обходити, — заперечливо захитала білявка головою. — Я не на прийомі у психолога, а наймаю тебе на роботу.

— Дивна у вас вакансія, — посміхнулася я. 

— Нічого дивного, все нормально.

— Добре, якщо для вас сімейні розмови табу, то хоч дайте відповідь: чому саме я? 

— Тому що ти в смаку мого чоловіка, — відкинувши назад довге, розкішне волосся, сказала білявка.

— А може вам найняти детектива було б дешевше? — Запропонувала я. — Раптом би викрився факт зради.

— Ні, не допоможе, — заперечливо захитала моя співрозмовниця головою, змахнувши густими та доглянутими віями. — Він аби з ким ніколи не познайомиться, а тим паче не заведе відносини, навіть мимовільні. Йому потрібна лише схожа на тебе, дуже схожа, тобто — ти.

— Хм, дивно, — замислившись відказала я, — думаю, що є дівчата і кращі.

— Звісно ж є, але мені потрібна саме ти, — продовжувала стояти на своєму блондинка.

— Ну то хоч покажіть мою потенційну "жертву", — серйозно заявила я.

Білявка, виставивши свій вишуканий манікюр почала ретельно ритися в сумці з крокодилячої шкіри, аж поки не знайшла свій айфон останньої моделі. 

— Ось він, дивися, — виклавши переді мною свого телефона, блондинка закліпала своїми небесно-синіми очима.

Побачивши її чоловіка на фото, я ледь не зомліла на місці. Це просто неможливо, цього не може бути!