Розділ 25: Падіння нареченої

Весільний салон «Eternal Vows» був осяяний м’яким світлом кришталевих люстр, а в повітрі гудів легкий аромат троянд. Довгі стелажі з білими сукнями виблискували, наче сніг, але атмосфера в примірочній була далека від казкової. Амелія стояла на низькому подіумі перед дзеркалом, її обличчя було напруженим, коли вона намагалася втиснутися в сукню, яка була явно замалою. Еллі стояла поруч, тримаючи планшет, її професійна посмішка приховувала бурю всередині. Вікторія, як завжди, була в тіні, її очі блищали тріумфом, коли вона спостерігала за сценою.

— Це не мій розмір! — голос Амелії зірвався на крик, коли вона потягнула за корсет, який стискав її ребра. — Ти що, не могла перевірити? — Вона кинула лютий погляд на Еллі, її золотаве волосся гойднулося, коли вона повернулася до дзеркала. — Це приниження!

Еллі зітхнула, її голос залишався спокійним, хоча її серце тріумфально калатало. — Міс Грейвс, я дуже перепрошую за цю помилку, — сказала вона, її тон був відточеним до досконалості. — Постачальник, мабуть, надіслав неправильний розмір. Я вже зв’язалася з ательє, вони терміново виправлять замовлення.

Амелія фиркнула, її пальці тремтіли, коли вона намагалася розправити сукню. — Ти гробиш моє весілля, Еллі! Спочатку квіти, потім меню, макіяж, а тепер це! — Вона ступила вперед, щоб підійти ближче до дзеркала, але в ту мить її нові туфлі на високих підборах — спеціально підібрані Вікторією з ослабленим кріпленням — хруснули. Підбор зламався, і Амелія втратила рівновагу, падаючи з подіуму з різким криком.

Час ніби сповільнився. Еллі завмерла, її планшет ледь не вислизнув із рук, коли Амелія впала на підлогу, її сукня задралася, оголюючи коліна. Ліам, який сидів у кутку, гортаючи документи, миттю підскочив, його обличчя сповнене тривоги. — Амелія! — Він кинувся до неї, допомагаючи їй піднятися.

— Моя нога! — простогнала Амелія, тримаючись за щиколотку. Її обличчя скривилося від болю, але гнів швидко взяв гору. — Це все ти! — Вона вказала на Еллі, її очі горіли. — Ти спеціально це влаштувала! Ти хочеш, щоб я виглядала як ідіотка!

Еллі відчула, як її щоки спалахнули. Вона знала, що все виглядало як випадковість — зламаний підбор, неправильний розмір сукні, — але провина вдарила по ній сильніше, ніж вона очікувала. Вона згадала нічне зізнання Ліама, його слова: «Я не кохаю Амелію». І вона згадала Вікторію, її холодну посмішку, коли вони планували цей саботаж. — Міс Грейвс, я… — почала вона, але її голос затремтів.

— Досить, Амелія, — різко сказав Ліам, його голос був твердим, але в його очах промайнула тінь провини. Він допоміг Амелії сісти на крісло, його руки були обережними, але його погляд ковзнув до Еллі. — Це був нещасний випадок. Туфлі зламалися, таке буває. Еллі не винна.

Амелія різко повернулася до нього, її очі звузилися. — Ти знову її захищаєш? — Її голос був пронизливим, як скло. — Що з тобою, Ліам? Ти сліпий чи просто дурний?

Еллі стиснула планшет, її пальці побіліли. Вона відчувала погляд Ліама, його тепло, його сумніви. Вона знала, що він пам’ятає її минуле, що він здогадується про щось більше. Але вона не могла дозволити собі розвалитися. — Я організую нові туфлі та правильний розмір сукні, — сказала вона, її голос був холодним, хоча її серце гупало. — І я подбаю, щоб із вашою ногою все було гаразд, міс Грейвс.

Ліам кивнув, його очі не відривалися від неї. — Я довіряю тобі, Еллі, — сказав він тихо, і в його голосі було щось, що змусило її відчути жар у грудях, попри весь хаос. — Ти впораєшся.

Амелія фиркнула, відкинувшись на спинку крісла, її обличчя було сповнене презирства. — Впораєшся? Вона все псує, Ліам! Якщо це весілля провалиться, я подбаю, щоб її кар’єра закінчилася!

Еллі повернулася і вийшла з примірочної, її кроки були швидкими, але її думки гуділи. Вона знала, що Вікторія, яка залишилася в кутку, тріумфує. Падіння Амелії було ідеальним — легка травма, приниження, хаос. Але Еллі не відчувала радості. Вона відчувала лише провину, що гризла її зсередини, і страх, що Ліам бачить її наскрізь. Його захист, його погляд, його слова про Амелію — усе це було як тріщина в її броні, що загрожувала розвалити її план.

На вулиці дощ усе ще падав, змочуючи її обличчя, коли вона зупинилася, щоб вдихнути.