Розділ 20: Новий виток помсти

Еллі сиділа в офісі «Forever Moments», тримаючи в руках чашку кави, яка вже охолола. Вікторія сиділа навпроти, її темні очі блищали рішучістю, а пальці постукували по столу. За вікном дощ барабанив по склу, створюючи монотонний ритм, що лише посилював напругу в кімнаті. Еллі досі відчувала тремтіння в руках після вчорашньої втечі з квартири Ліама, його слів, що гуділи в її голові: «Будь моєю коханкою». Вона не розповіла Вікторії про все, лише написала коротке повідомлення, що їй потрібно поговорити. Але тепер, дивлячись на Вікторію, вона відчувала, що не може приховувати правду.

— Ти виглядаєш, ніби не спала всю ніч, — сказала Вікторія, її голос був різким, але з ноткою турботи. — Що сталося в барі? Ти зникла, і я ледве не викликала поліцію.

Еллі зітхнула, її пальці стиснули чашку. — Я… перебрала з коктейлями. Ліам відвіз мене до себе. — Вона зробила паузу, відчуваючи, як її щоки палають. — Я заснула в його машині, і він… він не знав моєї адреси.

Вікторія підняла брову, її погляд став пильним. — І що? Він просто вирішив пограти в лицаря? — Її голос був сповнений сарказму, але вона нахилилася ближче. — Розкажи мені все, Еллі.

Еллі опустила очі, її серце стиснулося. Вона знала, що не може приховати правду. — Вранці він… запропонував мені бути його коханкою, — сказала вона тихо, її голос тремтів від гніву і сорому. — Сказав, що Амелія — це одне, а я… що я для нього щось справжнє.

Вікторія завмерла, її очі розширилися, а потім вона розсміялася — різким, холодним сміхом, що змусив Еллі здригнутися. — Оце так поворот! — сказала вона, відкинувшись на спинку стільця. — Я знала, що він нерівно до тебе дихає, але це… це просто подарунок долі.

Еллі нахмурилася, її гнів спалахнув. — Подарунок? Він зраджує Амелію, і ти називаєш це подарунком? — Її голос був різким, але Вікторія лише махнула рукою.

— Еллі, ти не розумієш, — сказала вона, її голос став серйознішим. — Я не просто так затіяла цю гру. Рік тому вона спокусила мого чоловіка, Тома. Вона зруйнувала наш шлюб, розбила його серце, а потім кинула його, як непотрібну іграшку, і побігла до Ліама. — Її очі спалахнули болем, але вона швидко опанувала себе. — Я хочу, щоб вона відчула те саме. І ти — моя найкраща зброя.

Еллі застигла, її серце закалатало. Вона знала, що Вікторія мала особисті мотиви, але ця правда вдарила, як блискавка. Вона згадала холодну посмішку Амелії, її презирливі слова, і раптом усе стало на свої місця. Але разом із розумінням прийшла нова хвиля сумнівів. — Ти ніколи не розповідала мені про це, — пробурмотіла вона. — Чому?

Вікторія знизала плечима, її посмішка була гіркою. — Бо це не змінює справи. Ми обидві хочемо, щоб Амелія заплатила. І звісно Ліам — частина цього. Він не невинний, Еллі. Він знав про Тома, але не зупинив її. А тепер він хоче тебе. — Вона нахилилася ближче, її голос став заманливим. — Спокуси його. Зруйнуй їх обох. Він уже готовий упасти до твоїх ніг.

Еллі відчула, як її шлунок стискається. Вона згадала погляд Ліама в барі, його слова в квартирі, його руку, що підтримувала її. І вона згадала свій власний біль — торт, розмазаний по підлозі, сльози, що текли її щоками. Але спокусити його? Стати частиною його зради? Це було занадто. — Ні, — сказала вона твердо, її голос був холодним. — Я не буду цього робити. Я не опущуся до їхнього рівня.

Вікторія звузила очі, але потім кивнула, її посмішка стала хижою. — Гаразд, я поважаю твою межу. Але ми не зупиняємося. Якщо ти не хочеш його спокушати, ми вдаримо інакше. — Вона відкрила ноутбук і повернула його до Еллі. — Костюм Ліама. Він уже в ательє. Ми можемо «випадково» замовити знову неправильний розмір або зіпсувати тканину чи замість костюму кур'єр привезе інший одяг.

Еллі відчула, як її серце стискається. Вона знала, що це ще один крок у їхній грі, ще одна цеглина в стіні хаосу, яку вони будували навколо Амелії та Ліама. Але після вчорашньої ночі, після його пропозиції, вона не могла позбутися думки, що кожен їхній крок ранить не лише Амелію, а й її саму. — Як ми це зробимо? — спитала вона, її голос був тихим, але рішучим.

Вікторія посміхнулася, її пальці швидко застукали по клавіатурі. — Я вже зв’язалася з ательє. Ми змінимо замовлення на костюм Кінг-Конга. Вони подумають, що це помилка постачальника. А ти, як завжди, зіграєш роль ідеальної організаторки, яка виправляє чужі промахи.

Еллі кивнула, але її думки були деінде. Вона згадала слова Ліама: «Ти справжня». Вона згадала його погляд, що роздягав її до душі, і той урок танців, коли він не сміявся над нею. Але вона також згадала його майже

зраду, його пропозицію, що розірвала її серце. І вона згадала Амелію — її презирство, її істерики, її зруйнований шлюб із Вікторією. Вона знала, що не може зупинитися тепер, але кожен крок у цій грі залишав нову тріщину в її душі.

— Гаразд, — сказала вона, її голос був ледь чутним. — Зробимо це.

Вікторія посміхнулася, її очі блищали тріумфом. — Ось моя дівчинка. Ми змусимо їх заплатити. За все.

Еллі відвела погляд до вікна, де дощ усе ще барабанив по склу. Вона відчувала, як новий виток помсти затягує її глибше, але разом із тим вона відчувала порожнечу. Вона хотіла вірити, що це принесе їй спокій, але рана в її серці лише поглиблювалася, і вона боялася, що ніколи не зможе її загоїти.