Розділ 15: Коктейль із хаосу

Еллі стояла тримаючи в руках роздруківку нового меню, яке Амелія вимагала змінити за два тижні до весілля. Сонце ледь пробивалося крізь хмари за вікном, відкидаючи сірі тіні на білі стіни офісу «Forever Moments». Напруга в повітрі була відчутною, як перед грозою. Амелія сиділа за столом, її ідеально укладене золотаве волосся контрастувало з гнівним виразом обличчя. Ліам, як завжди, був поруч, його спокійна постава різко контрастувала з нервовою енергією нареченої.

— Я сказала, що хочу легке меню, — різко почала Амелія, її голос був пронизливим, як цвяхи по склу. — Ніяких важких страв, ніяких морепродуктів. Це що, так складно зрозуміти? Я не хочу, щоб гості відчували себе, ніби вони на рибному базарі!

Еллі кивнула, зберігаючи професійну посмішку, хоча всередині вона відчувала, як її серце тріумфально стукає. Вона знала, що меню, яке вона «випадково» затвердила з новим кейтерером — компанією «Taste of Elegance», відомою своєю неорганізованістю, — включало устриці та креветкові коктейлі. Це був черговий крок у плані саботажу, який вона з Вікторією ретельно продумали. Еллі відчувала легкий укол провини, але гнів Амелії, її постійні приниження гасили це почуття, як вода вогонь.

— Я розумію, міс Грейвс, — сказала Еллі, її голос був спокійним і виваженим. — Ми отримали ваш запит на зміну меню, і я вже зв’язалася з новим кейтерером. Ось попередній варіант, — вона простягнула роздруківку, знаючи, що через кілька секунд усе вибухне.

Амелія вихопила папір із її рук, її блакитні очі пробігли по рядках. Її обличчя спочатку побіліло, а потім почервоніло, як стиглий помідор. — Устриці? Креветки? — її голос зірвався на крик. — Ви що, знущаєтеся? Я ясно сказала: ніяких морепродуктів! Ви абсолютно некомпетентні! Це моє весілля, а ви перетворюєте його на катастрофу!

Еллі стиснула кулаки під столом, але її обличчя залишалося незворушним. — Міс Грейвс, я дуже перепрошую за цю помилку, — сказала вона, її тон був ідеально відточеним, як у актриси, що грає свою роль. — Очевидно, сталася плутанина з кейтерером. Ми негайно зв’яжемося з ними, щоб виправити це.

Амелія кинула роздруківку на стіл, її руки тремтіли від гніву. — Плутанина? Це не плутанина, це саботаж! Ви з Вікторією хочете зруйнувати мій день! Я вимагатиму, щоб вас звільнили, якщо це не буде виправлено до завтра!

Еллі відчула, як її шлунок стискається. Вона знала, що Вікторія прикрила всі сліди — контракт із кейтерером був складений так, щоб помилка виглядала випадковою. Але слова Амелії про саботаж влучили занадто близько до правди. Еллі змусила себе дихати рівно, згадуючи пораду Вікторії: «Тримай голову холодною, і вона сама себе знищить».

Ліам, який досі мовчав, раптом заговорив. — Амелія, досить, — його голос був тихим, але твердим, як сталь. — Вони роблять усе можливе. Помилки трапляються. Давай дамо їм шанс виправити це.

Амелія різко повернулася до нього, її очі звузилися. — Ти серйозно? Ти захищаєш її? — Вона вказала на Еллі, її голос тремтів від обурення. — Вона гробить наше весілля, а ти стоїш і посміхаєшся?

Еллі відчула, як її щоки спалахнули. Вона опустила очі, щоб приховати сум’яття. Підтримка Ліама була несподіваною, і вона змусила її серце закалатати. Вона згадала їхню розмову в кафе, його теплий погляд, і той урок танців, коли він не висміяв її. Але вона також згадала його сміх на її дні народження, і це повернуло її до реальності.

— Я вдячна за ваше розуміння, Ліам, — сказала вона, її голос був тихим, але професійним. — Ми виправимо це якомога швидше. Я особисто проконтролюю новий варіант меню.

Ліам кивнув, його зелені очі затрималися на ній трохи довше, ніж потрібно. — Я в цьому не сумніваюся, Еллі, — сказав він, і в його голосі було щось, що змусило її відчути тепло в грудях. — Ти робиш усе, що можеш.

Амелія фиркнула, схопила свою сумку від Prada і вибігла з кімнати, кинувши наприкінці: — Якщо це не буде виправлено, я подбаю, щоб ви пошкодували, що взагалі взялися за цю роботу!

Коли двері грюкнули, Еллі видихнула, відчуваючи, як напруга повільно відступає. Ліам залишився, його постава була розслабленою, але його погляд був уважним. — Вибач за неї, — тихо сказав він. — Вона хвилюється перед весіллям, але це не виправдання. Ти справді добре справляєшся, Еллі.

Еллі змусила себе всміхнутися, хоча її серце гупало. Його слова були як ніж, що розрізав її на дві частини: одну, яка тріумфувала від успіху саботажу, і другу, яка відчувала провину через його підтримку. — Дякую, — пробурмотіла вона. — Я просто хочу, щоб усе було ідеально.

Він посміхнувся, і в цій посмішці було щось, що змусило її згадати той урок танців — момент, коли він дивився на неї так, ніби вона була кимось особливим. — Я знаю, — сказав він. — І я довіряю тобі.

Коли Ліам пішов, Еллі опустилася на стілець, її руки тремтіли. Вона відчувала, як тріумф від гніву Амелії змішується з виною. Підтримка Ліама була як коктейль із хаосу — солодкий, але небезпечний. Вона знала, що Вікторія буде в захваті від цього провалу, але сама Еллі відчувала, як її сумніви ростуть. Чи могла вона продовжувати цю гру, якщо Ліам дивився на неї так, ніби бачив її справжню? І чи хотіла вона зруйнувати його, якщо він, можливо, не був тим монстром, якого вона пам’ятала?

Вона дістала телефон і побачила повідомлення від Вікторії: «Молодець. Вона на межі. Якось відсвяткуємо». Еллі стиснула телефон, її погляд зупинився на порожній роздруківці меню. Гра тривала, але вона вже не була впевнена, чи хоче вигравати.