Розділ 5: Досьє наречених

Еллі сиділа за невеликим столом у кутку офісу «Forever Moments», оточена стосами папок, зразками тканин і каталогами квітів. Сонячне світло лилося крізь великі вікна, відбиваючись від білих стін і створюючи ілюзію простору, але Еллі відчувала себе затиснутою. Її ноутбук був відкритий на сторінці з нотатками, а поруч лежала тека з досьє наречених, яку Вікторія вручила їй учора з багатозначною посмішкою. «Ознайомся з клієнтами, Еллі. Вони особливі», — сказала вона, і в її голосі було щось, що змусило Еллі насторожитися.

Сьогодні мала відбутися перша зустріч із парою, чиє весілля стане її дебютом у ролі організаторки. Еллі відчувала, як у грудях змішуються хвилювання й тривога. Вона знала, що не може провалити це завдання — не лише через Вікторію, яка, здається, бачила її наскрізь, а й через себе саму. Це був її шанс довести, що вона здатна на більше, ніж бути «тією дівчинкою», яку колись висміювали.

Вона відкрила теку й почала читати. Першою була інформація про наречену — Амелію Роуз Грейвс. Еллі пробігла очима перші рядки: 22 роки, донька Томаса й Ізабелли Грейвс, спадкоємиця сімейного бізнесу з нерухомості. У досьє була фотографія: Амелія з довгим білявим волоссям, ідеально укладеним у м’які локони, дивилася в камеру з холодною впевненістю. Її блакитні очі були гострими, як скло, а легка посмішка здавалася скоріше викликом, ніж привітністю. Еллі відчула, як її шлунок стискається. Вона вже бачила таких дівчат — у Манчестері, на вечірках, де вона працювала, вони вимагали все й одразу, не терплячи жодних відмов.

Далі в досьє йшлося про вподобання Амелії. «Любить розкіш, віддає перевагу дизайнерським брендам, зокрема Dior і Chanel. Вимагає, щоб усе було ідеально. Схильна до різких змін настрою». Еллі зітхнула, уявляючи, як ця дівчина вриватиметься в офіс із новими вимогами щодня. У примітках Вікторії було написано від руки: «Будь обережна. Вона не пробачає помилок». Еллі відчула, як її пальці мимоволі стиснули край папки. Вона знала, що працювати з Амелією буде непросто, але щось у цьому виклику її приваблювало. Може, тому, що вона сама колись була змушена терпіти тих, хто вважав себе кращими за неї.

Вона перегорнула сторінку, щоб перейти до інформації про нареченого, але її думки перервав голос Вікторії, який пролунав із іншого кінця офісу.

— Еллі, кинь усе! — Вікторія стояла біля дверей, тримаючи телефон у руці. Її тон був різким, але в очах блищала знайома іскра, ніби вона насолоджувалася хаосом. — Мені потрібна твоя допомога. Терміново.

Еллі закрила теку, відчуваючи легке роздратування. — Що сталося? Я ж готуюся до зустрічі.

— Зустріч почекає, — відрізала Вікторія, жестом запрошуючи Еллі до свого столу. — Один із наших постачальників, той, що відповідає за квіти, щойно повідомив, що не зможе доставити орхідеї для весілля Кларксонів. Це катастрофа, і я не жартую. Треба знайти заміну, і то негайно.

Еллі кивнула, хоча в голові промайнула думка, що Вікторія могла б доручити це комусь іншому. Але вона не сперечалася — не на другому дні роботи. Вона швидко зібрала свої речі й пішла за Вікторією до невеликої переговорної, де вже лежали каталоги постачальників і зразки квітів. Вікторія сіла, її пальці гарячково гортали сторінки, а голос був сповнений контрольованої паніки.

— Орхідеї були ключовим елементом декору, — сказала вона, не піднімаючи очей. — Наречена Кларксонів уже влаштувала істерику, коли дізналася, що її улюблений відтінок рожевого не буде в палітрі. Якщо ми не знайдемо ці кляті орхідеї, вона спалить нас у соцмережах.

Еллі придушила посмішку. Вона вже бачила, як Вікторія керує хаосом із такою впевненістю, ніби це її стихія. — Я можу зателефонувати до кількох постачальників у сусідніх містах, — запропонувала Еллі. — У Манчестері я працювала з однією компанією, яка доставляла квіти за добу.

Вікторія підняла брову, явно вражена. — Ти швидко вчишся, Вільямс. Гаразд, берися за це. Але не забудь про свою пару. Зустріч із ними о четвертій, і я хочу, щоб ти була готова. Амелія Грейвс — це не та, з ким можна жартувати.

Еллі кивнула, відчуваючи, як її шлунок знову стискається. Вона повернулася до свого столу, але тека з досьє залишилася закритою. Вона не встигла прочитати про нареченого, і це турбувало її більше, ніж вона хотіла визнати. Щось у словах Вікторії — «місцева знаменитість, успішний бізнесмен» — змушувало її серце битися швидше, але вона відмахнулася від цього відчуття. У неї не було часу на передчуття. Вона відкрила ноутбук і почала гортати контакти постачальників, намагаючись зосередитися.

Поки Еллі телефонувала, її думки мимоволі поверталися до Амелії. Вона уявляла молоду дівчину, яка виросла в багатстві, звикла отримувати все, що захоче. Еллі знала таких, як вона — вони були на вечірках у Манчестері, у дорогих сукнях і з ідеальними посмішками, але за цими посмішками часто ховалася жорстокість. Вона згадала, як колись сама була мішенню для подібних дівчат, і ця думка змусила її стиснути зуби. «Ти впораєшся, — сказала вона собі. — Ти не та, ким була».

Годинник показував пів на четверту, коли Еллі нарешті закінчила дзвінки. Вона домовилася про доставку орхідей із Бірмінгема, що дало їй хвилинне відчуття тріумфу. Але часу на підготовку до зустрічі майже не залишилося. Вона схопила теку, щоб швидко переглянути бодай кілька деталей, але Вікторія знову гукнула її, цього разу з проханням перевірити електронну пошту щодо ще одного клієнта.

— Еллі, ти ж не хочеш, щоб я пошкодувала, що найняла тебе? — сказала Вікторія, і в її голосі було щось середнє між жартом і погрозою.

Еллі змусила себе всміхнутися. — Звісно, ні. Я все зроблю.

Вона кинула теку на стіл, так і не дійшовши до сторінки про нареченого. Її серце калатало, але вона не могла зрозуміти чому. Вона зібрала свої нотатки, поправила сукню й пішла до переговорної, де мала відбутися зустріч. Вона не знала, що за кілька хвилин її минуле вдарить у неї, як блискавка. Вона не знала, що ім’я нареченого — Ліам Скотт — змінить усе.