Розділ 9 ЄГОР

Після того як Мія несподівано втекла, Єгор деякий час шоковано дивився на двері, які випустили втікачку, тримаючись рукою за щоку, по якій щойно прилетів ляпас.

Ну, що він за "щасливчик" такий, га? Завжди йому трапляються дівчата, то Анжелки, то ось тепер Мія. Хоч би одна нормальна почалась, а не ревнивиця чи пристрасна навіжена? красуня. І навіть в школі він западав на дівчат з характером. Єгор пам'ятав, як колись в далекому дев'ятому класі покинув свою дівчину Анастасію, першу красуню їхньої паралелі. Так та ображена фурія вкрала зі своїми такими ж скаженими подружками його сумку і змила в туалеті. Ото ганьба була на всю школу! 

Коли вже в його житті з'явитися нормальна врівноважена дівчина? "Боже, невже я так багато прошу?",- подумки запитав молодий чоловік, піднявши голову догори. Він не особливо вірив в Бога, та все ж іноді за потреби звертався до нього, і по бажанню серця міг зайти до церкви помолитися. Ходити до церкви та молитись навчила його в дитинстві покійна бабуся Пелагея, яку він дуже любив і до сих пір згадував з теплотою.і любов'ю.

Може, в залі, де займаються йогою, треба було шукати своє щастя? Ні, ну а що? Вони ж там медитують і релаксують, Точно мають бути всі дуже спокійні та врівноважені. Але вже пізно, в нього є Анжеліка.

Єгор знав її ще з юності, і  не дивлячись на свій стервозний характер і постійні ревнощі, вона була зовсім непоганою людиною, адже одного разу вона дуже допомогла Єгору. За це Сікорський був вдячний їй до сих пір. До того ж Анжела була дуже вродлива та ефектна, тож з нею було приємно проводити час. Це звісно, коли вона в черговий раз не починала ревнувати і репетувати. Ось тоді хоч ховався. Батьки Єгора та його молодший брат Макс не дуже любили Анжеліку саме за це, але терпіли, адже Єгор зустрічався з нею, до того ж в її татуся були чималенькі статки та нерухомість в Англії і Франції, тож були в Анжеліки і певні плюси.

Добре подумавши, Єгор вирішив сходити сьогодні до клубу з друзями, щоб хоч якось підняти собі настрій. Набравши на своєму Айфоні номер Жана, він промовив:

- Привіт, друзяко! Як справи? Не хочеш сьогодні сходити до клубу розвіятись?

- Привіт, Єгоре! Можна. Я ж завжди за такі справи, ти ж знаєш,- весело відповів Жан.

- Ок, тоді давай на десяту біля входу в наш улюблений "М'ятний носоріг". Захара я беру на себе.  До зустрічі!

- Добре, домовились, бро- відповів Жан.- До зустрічі!

Від'єднавшись, Єгор набрав вже Захара. Останній радо підтримав пропозицію друга, і Єгор з полегшенням відкинувся на спинку крісла. Тепер залишалось побути на роботі до кінця робочого дня і можна було йти відриватись. Вірніше, напиватись. Сікорський хотів сьогодні зробити саме це. Адже карооока темноволоса скалка не виходила з голови, і він хотів щось з цим зробити. Хоча б на деякий час.

Любі наші читачі та читачки❤️❤️❤️, наступний розділ "В клубі" вже в процесі)