Розділ 4 РИТА

Сьогодні була субота, і до Єгора мала приїхати на вихідні його старша сестра Мирослава з донькою Ритою. А він про це зовсім забув. От телепень! Треба було поспішати, щоб встигти забрати її та Миру, які мали приїхати інтер-сіті з Полтави.

Швидко зібравшись, він поспішив на вокзал. Та, на щастя, Єгор встиг вчасно. Молодий чоловік прийшов на перон в саме той момент, коли сестра з чотирнадцятирічною донькою виходили з вагона. Рита помітно підросла та змінилась з того останнього разу, як він її бачив.

-Ну, привіт, кралечки!- промовив Єгор, цілуючи сестру та племінницю в щічки.

- Привіт, Гоша, - промовила Мирослава до брата.

- Дядьку Єгоре, вау, ти справжній краш в цьому костюмі.

- Краш? Не знаю, що це за слово, але воно мені явно подобається, - гордо випнув груди вперед Єгор і завмер.

Дівчата засміялись, а потім молодий чоловік додав:

- Миро, Рито, пішли до машини.

Коли вони дійшли до його красеня Мустанга, Єгор галантно відчинив дамам дверцята авто, а потім сам сів за кермо та швиденько помчав по дорозі. Єгор обожнював швидкість і швидку їзду, але сьогодні їзав досииь повільно, адже в салоні крім нього ще були аж занадто правильна  старша сестра і її донька. Мира не любила, коли він гасав, як невіжений.

Приїхавши до брата додому, Мирослава повідомила всім, що в неї зустріч з подружкою та махнувши рідним рукою, промовивши "Чао, любі" та гайнула геть з дивовижною легкістю для сорокап'ятирічної жінки.

Єгор з племінницею залишились одні, і добре подумавши, вирішили не сумувати. Їм завжди було добре разом, як зараз кажуть, були на одній хвилі. Як повідомила дядьку Рита, настав "чілл-тайм", тобто час відпочинку та спокою.

Посмакувавши шалено смачним свіжим тортиком "Естерхазі", завбачливо придбаним Єгором в місцевій елітній кондитерський "Dolche vita", та випивши м'ятного чаю, вони вирішили подивитись фільми. Спочатку вибір вибав на улюблених "Хоббіта" з "Відьмаком", а потім вони переглянули і пару новинок.  А ввечері смакуючи смачною піцею, яку нещодавно приніс кур'єр, Маргарита несподівано видала:

- Дядьку Єгоре, а в нас в школі ЧП, і не одне!

- Та ти що, Марго?- здивувався той.-А можна з цього місця більш детально?

- В нас через нещасне кохання десятикласник, лідер школи, випав з вікна та розбився. Хоча, якщо точніше, спочатку всі думали, що через нерозділене кохання, а насправді...Отож, слухай.

І дев'ятикласниця Маргарита Ковальчук розповіла дуже цікаву та водночас трагічну історію, про яку ще зовсім  нещодавно гуділа вся їхня школа.

Хлопець Олександр Кравченко, гордість 10-Б класу, школи (та що там району!)  довгий час займався боксом та мав безліч медалей на різних змаганнях. Ще він був вродливий ("краш", як лписала його Рита), гарно вчився, був товариський та мав безліч друзів та знайомих. Словом, з хлопця так і било ключем життя. І ось декілька місяців тому він загинув. Казали, що він викинувся з вікна через нерозділену пристрасть до своєї однокласниці Ілони Міленко. Та у слідства були сумніви, адже в нього була купа планів на майбутнє, про які він на днях розповідав своєму братові Данилу.

Що ж до Ілони, то це була звичайною непримітною дівчиною-відмінницею в окулярах, яка перемагала не один раз на районних та міських олімпіадах, яка зовсім несподівано для всіх розцвіла, і на неї почали задивдятись хлопці. Не став виключенням і Саша Кравченко, який декілька разів навіть проводив її після уроків додому. Проте Ілону він не зачепив. Ось ніскілечки. Вона чемно йому про це сказала. Але Олександр вирішив не здаватись та взяти дівчину приступом.

З того дня щодня Ромео сидів в її під'їзді на підвіконні на п'ятому поверсі, на якому і жила бідна Джульєта. Це звісно страшенно дратувало дівчину, про що вона йому якось тихенько сказала. Натомість він поліз обійматись. Дівчина вирвалась з міцних обіймів, відштовхнула його та забігла до квартири. Та Сашко і після цього не здався. Він звик завжди добиватись свого, і не важливо була це перемога на змаганнях чи увага симпатичної дівчини.

- Ритуль, а ти звідки знаєш все так в деталях?- здивувався Єгор.

- Дядьку Єгоре, та ми ж з Ілоною подруги, живемо в сусідніх будинках. Вона мені сама розказувала.

- А, ну тоді норм,- промовивн Єгор, беручи собі ще шматочок піци з ананасами, прошуто, грибами та руколою.

Маргарита продовжила далі, періодично і собі відкусуючи черговий шматочок смачнющої піци.

Отож, Олександр продовжив завоювання симпатичної однокласниці. А в цьому Кравченку допомагали вірні друзяки-однокласники Володя Романенко, Борис Антонюк та Ілля Спиця. Ця четвірка дружила з самого першого класу, були просто нерозлий-вода. Їх навіть називали КРАБ. Троє друзів Саши також були  боксерами, тож в них було багато спільних інтересів. Всі в школі їх поважали та любили, адже вони були такі, що завжди, якщо треба, допоможуть- захистять слабших, пригальмують різних клоунів, що своїми гострими дошкульними фразами заважали вести вчителям уроки.

Та слідство у справі загибелі Саші Кравченка з'ясувало зовсім протилежні речі.