53. Тобі ніс, мені життя

— Гарний ніс, Дене, – всміхнулася його матір, коли її син повернувся до неї. 

Настрій у хлопця був паршивий…чи радше дуже сумний. Обирати між помстою і прощенням, між дівчиною яку покохав і власною матір'ю ще та задача. Ден скривився від того, що в носі щось боляче сіпнуло, а затим від того, що побачив матір знову не зовсім тверезою. 

— Мам, ти знов п'єш? — проігнорував її саркастичний коментар син, забираючи з рук жінки келих, — Я ж просив тебе, — в очах хлопця витав сум та відчай. 

— Я святкую перемогу, синку, — розсміялася Таїсія, яка дійсно уже була трохи п'яною, — Тільки от не нашу! Хоча..думаю, ти й не особливо розчарований, – фиркнула, дістаючи замість келиха цілу плящину. 

— Мам…я прошу тебе, будь ласка, — благально сказав Ден, заглянувши їй в очі. Його руки просили пляшку назад. Кілька секунд жінка вагалася, але таки простягла вино сину, — Ну хоч ти можеш випити. Давай! Відсвяткуй свою поразку, як належить, Дене! — гаркнула роздратовано.

— У мене немає бажання пити, коли дивлюся на тебе, — важко зітхнув син, — Жалюгідний стан..

— Жалюгідний стан?? — скривилася матір, — Це ти жалюгідний! Адже, я просила тебе зачекати, але ти хотів діяти негайно. І програв! І взявся тягати з суперником не рівним собі. У нього був досвід, розум, а ще почуття до Софії, невже ти думав, що такий сопляк як ти здатний його переграти?! 

Чути все це від рідної людини було непросто, але роки такого ставлення до себе уже загартували його, тож він пропускав жалючі фрази крізь вуха. Розумів - матір просто п'яна. От тільки вона у такому стані говорила часто болючу правду, або ж те, що думала насправді. 

— Мам…ми ж з тобою завжди були на одній стороні, – схилився до колін жінки Ден, – Вибач, я підвів тебе, але не тому, що я жалюгідний…я…

І попри все юнаку вона була потрібною. Вона була близькою…вона була його матір'ю, яку він любив. 

— Бо ти хотів програти?..Вона від початку любила іншого, Дене. Не плекай ілюзій, що у вас могло щось вийти. Може я зараз і трохи п'яна, але я добре бачу, наскільки тверезим з Софі був ти. 

— Вибач, мам, — ще ближче притулився до жінки Ден.

— Нічого, — зрештою пом'якшала матір, погладивши сина по голові, — Скажи мені, тобі хоч вправили твого носа? — додала лагідно, піднявши обличчя сина, щоб поглянути в очі.

— Так, – всміхнувся юнак, — Тільки болить нестерпно, — скривився Ден, намагаючись торкнутися до місця перелому. 

— Моя помста занадто дорого тобі обійшлася. І мій кількасекундний тріумф не був того вартий, — визнала Таїся, спостерігши як від таких дотиків сина до свого носа, з його очей зрадливо потекли сльози. 

— А я ні про що не шкодую, мам, — намагався підбадьорити жінку хлопець. 

Таїсія ..лиш всміхнулася кутиком губ, і погладивши сина по голові сказала: 

— Порівняно зі мною ти ще легко відбувся, Дене. Мені зламали життя, тобі тільки ніс.

— І ще ноги, – додав Ден, і вони разом гірко розсміялися. 

###