21.2 Направлення до уролога:)

В урології на сестринському теж сиділи чергові медсестри, і не були такими привітними.

— Вам кого? — грубо запитали хлопця, спершу оглянувши з ніг до голови.

— Доброго дня, мені до Софії Артурівни треба, де я можу її знайти? 

— От тільки Софія Артурівна приходить до нас на чергування, всі мужики відразу хворіють на піськи, — буркнула чи то сама до себе, чи то до напарниці пухленька медсестра, на бейджику якої писало — Ігнатія Павлівна, – Направлення є? — запитали у Дена, на що той лиш перетяв плечима. 

— Ще й без направлення! — невдоволено буркнули, — А яка у вас проблема? Нетримання сечі? У такому віці? — це, мабуть, було жартом, який Ден не оцінив, чи то не зрозумів, і просто знову перетяв плечима, вимушено всміхнувшись. 

— Схоже з виразу його страждального обличчя, швидше навпаки, — пожартувала інша медсестра, більш фігурова, але така ж нетактовна, – Певно попісяти не може.

— То так і напиши, і дай йому вже ту писульку..хоч якусь, і хай йде в процедурну, а там Софія Артурівна вже вирішить що з ним.  

Ще раз показавши свої ямочки медсестрам, Ден несміливо підійшов до тієї самої процедурної та постукав у двері. 

— Можна, — почувся звідти знайомий йому голос Софії. 

Кілька секунд і двері відчинилися. Софія порпалася в якихось паперах коло столу і лиш озирнувшись побачила свого хлопця. 

— Дене? — радісно всміхнулася Софія, теж оцінивши свого хлопця з ніг до голови. Ден був без гіпсу і вже твердо стояв на своїх двох ногах. Поки він дійшов до неї вона помітила, що він кульгає на одну ногу. Це змусило дівоче серденько ще більше стиснутися і затріпотіти. Це нагадувало їй батька, а відтак змушувало ще більше симпатизувати Дену. При чому настільки сильно, що Софа не стрималася і кинулася юнаку на шию.

— Я, — обійняв її хлопець у відповідь. Софія відчула знову цей його аромат. І солодкий і з нотками гостроти. Так пахнув Ден, так пахнув той, хто їй все більше подобався, – Привіт, моя солодка перчинка. 

— Привіт, — відлипла від нього Софа і після кількох секунд вагань уже поцілувала його в губи. Такі ж солодкі як і його запах, — Як ти? Бачу уже цілком на своїх двох, але ще кульгаєш.

— Так, але Сергій Іванович каже, що то нормальне явище, яке може минутися за кілька тижнів, або ж кілька місцяв, якщо не пощастить. Зате мені пощастило зустріти тебе, — всміхнувся Ден їй, і торкнувся пальцями її обличчя. Його рухи плавно і ніжно окреслювали контури її щік, губ, підборіддя. 

— Так, Дене, — всміхнулася на це Софа і хутко відсторонила парубка від себе, — Бачу...ти прийшов до мене як пацієнт, а не як хлопець, — глянула Софа на папірець в його руках, — То яка у тебе проблема? — хитро посміхнулася, витягуючи з поміж його пальців направлення. 

— Без цього мене не пропускали до тебе, — пояснив Ден, і собі всміхаючись. 

— У тебе ішурія? — кумедно примружила очі Софа, — Ага…то ти не можеш попісяти? — розсміялася, а Ден кумедно перетяв плечима, — Хм..цікаво, що ж стало причиною, невже проблеми з простатою? Ох…а ще такий молодий…

— І що ж мені робити? — схопив в обійми Ден дівчину, запитавши це на вухо. Софію лоскотало його дихання і надзвичайно смішила ця вся недолуга ситуація. 

— Ну спершу треба провести огляд, пропальпувати..

— Себто помацати? — розсміявся Ден.

— Саме так, причому і спереду і ззаду, щоб оцінити масштаби. 

— Угу…а далі? – його дихання ставало ще ближчим до її вуха, а рухи все впевненішими, ніби це Ден збирався зробити огляд для своєї дівчини. 

— А далі, — хитро примружила очі Софа і знову відсторонила Дена від себе, — А далі тобі навряд чи сподобається, милий…

— Ну поки що мене все дуже навіть влаштовувало…

— А далі найчастіше встановлюють уретральний катетер, — витягла Софія з шухляди якусь довгу трубку, – Не дуже приємно звісно, але цілком терпимо, — розреготалася Софія. 

— Офіційно заявляю, що мене тільки що вилікував твій сміх, і там...уже все стало гаразд, — спершу скривився Ден від вигляду довго катетеру, а потім розсміявся від довгого сміху своєї дівчини. 

— От усі б мої пацієнти так швидко одужували та лише від посмішки..

— Ну всім так щастити не може, бо пощастило так лише мені, — і знову ці його ямочки на обличчі. Такі привабливі і такі манливі. Так, однозначно, всі мають рацію, коли кажуть, що Ден ще той красунчик, — Я прийшов забрати тебе з роботи, досить оцінювати чужі непристойні місця, – жартував Ден. 

— По правді я ще маю сидіти тут пів години, але зараз спробую відпроситися у тих леді з коридору. 

Поки Софія говорила з медсестрами в коридорі Ден ще раз глянув на уретральний катетер, мовчки оцінюючи розміри останнього. Софія застала його за цим заняттям зненацька і голосно хихикнула:

— Сподобався? 

— Швидше навпаки, — здійняв брови догори Ден.

— Тобі прощайся з ним і ходімо, – простягнула йому руку Софа, після чого вони разом вийшли з маніпуляційної. 

— Ох лихо, Софіє, чого ж ви нам не сказали, що цей красунчик ваш хлопець? — важко зітхнула та склала руки на грудях та сама медсестра з посту, що кілька хвилин тому була не такою привітною, — Ми б йому хоч якийсь делікатніший діагноз прописали…, — розсміялася жінка.

— Нічого, ми уже все обстежили, а зараз я йому пропишу ще постільний режим і він остаточно стане на ноги, – підморгнула їм Софа на прощання. 

— Про постільний режим це…— схопив її за талію Ден.

— Навіть не думай, – відрубала Софія. 

В машині на Софію чекав той самий розкішний букет червоного кольору. Поєднання квітів та відтінків і справді справило на дівчину надзвичайне враження. 

— Такі кольори це натяк на мій характер з перцем чилі? 

— Цей букет просто, щоб порадувати тебе і заявити, яка ти розкішна. Гаряча, надзвичайно приваблива. Щоразу, як дивлюся на тебе, сам стаю перцем чилі, якому горить у грудях і…

— Не озвучуй цього, а то повернемося в лікарню і я назначу тобі лікування від циститу чи ще чого…, — застерегла Софа. 

— Я починаю кохати тебе, моя солодка перчинка, — несподівано і цілком серйозно заявив Ден. Софа ж розгублено дивилась то на подаровані ним квіти, то на нього самого. Вона сиділа в його машині та думала над тим, чи готова вона відкрити своє серце для цього хлопця? Чи готова кохати, чи готова до якихось серйозних стосунків..у яких не буде Алена і її, а буде просто вона і Ден. І зараз їй цілком точно це видавалося можливим, і навіть чимраз дужче приваблювало. Та гнітюче відчуття того, що це якась ніби зрада другу залишала гірке відчуття. Але усі навколо праві, варто післати Алена до дупи та відчути кохання до когось іншого. До того, хто може кохати і її.