Селеста збиває піну

— Це ви відпустили його до неї. Я все знаю. Він знову за своє. Подавай йому ту Моліну… чи як там ту дівку звати!

Селеста майже кричала. Її хвіст збурював воду, мов маленький шторм.

— Ти даремно так пінишся, — спокійно мовила матріархиня. — Стільки років минуло. У них час біжить швидше. Як ти думаєш, кого він там очікував побачити?

— Як кого? — злісно кинула Селеста. — Мулену свою. Піску їй у зябра!

Матріархиня лише зітхнула.

— Селесто, може, він і знайде Мілену, але вона вже не дівчинка. Хто знає, як змінив її час і що там відбувається. Не пінься без причини. Хай побуде на суші, заспокоїться. Ось побачиш — він вернеться додому. Нерей завжди був слухняним хлопчиком, хоч і імпульсивним.

— А якщо ні?! — різко перебила Селеста. — Якщо він усе ж захоче лишитися з нею? Це ганьба! Він мене зганьбить! Мене і сина! — верещала русалка.

Матріархиня звузила очі, задумалася на мить, і тоді повільно, чітко вимовила свій вердикт:

— Якщо він стільки років про неї думав, кохав і, побачивши знову, вирішить, що хоче бути з нею — так тому й бути. Я не стану їм на заваді. І ти не станеш. Зрозуміла.

— Але…

— Селесто, — перебила матріархиня, і її голос набув глибокого холоду, — між нами з тобою бувають шторми, але я знаю правила. Знаю наші кони і всіляко бережу вас усіх. Ти — матір мого правнука. Якщо Нерей піде жити на сушу, то все його підводне майно лишиться тобі і вашому сину.

Селеста скривила губи.

— Майно майном, а я хочу справедливості.

— Справедливості? — матріархиня підняла брову. — Селесто, не кипи мені тут за примарну справедливість. Ми обидві знаємо, що між вами ніколи не було любові. Ви ледве спромоглися народити хоч одну дитину! Може, вже годі? Ти зможеш вийти знову заміж. 

    Селеста пінилася, казилася, не бажаючи поступатись. Її душили ревнощі, мов гігантський спрут, стискаючи ребра й не даючи вдихнути на повні зябра. Вона ненавиділа Мілену, ненавиділа сушу, ненавиділа і самого Нерея.

— Це ще не кінець, — прошипіла вона.

Матріархиня повільно підвелася зі свого трону.

— Для тебе може й ні. Але для нього... Море не тримає силоміць. І ти це знаєш краще за всіх. А тепер йди. У мене від тебе голова розболілася.

 Селеста слухняно попливла до виходу. Але лишилася при своїй думці.