Батько

Тритон уже другий день був на суші.

Першого дня з ним розмовляла лише сестра. Вона заходила до нього ненадовго, приносила їжу, питала, чи не потрібно чогось іще, але розмова не клеїлася. Проте він довідався, що і вона носить тепер інакше ім’я: тепер вона вже не Фегімасада, а Секвоя. Проте Секвоя встигла йому порекомендувати зізнатися у своїх почуттях Гаяваті. Та того дня він не наважився навіть підійти до дому Гаявати. Ночував Нерей у невеличкому приміщенні біля конюшень, де іноді спали наймані працівники ферми. Там пахло всілякими травами, адже на горищі Гаявата сушила зібрані цілющі рослини. Вночі він лежав, нюхав ті запахи і уявляв, як Мілена збирала всі ті трави.

Другого дня зранку він зустрів Сорчу біля конюшень.

Вона саме виводила Тінь, аби побігав у загорожі, попасся.

Нерей стояв осторонь, сперся плечем об дерев’яну стіну і чекав, не наважуючись заговорити першим.

— Ти тут ночував? — спитала вона зрештою, не піднімаючи очей.

— Так, — відповів він просто. — Мені так… доречніше.

Вона кивнула, і кілька хвилин вони мовчали.

— Чому ти покинув мою матір? — раптом запитала Сорча.

Нерей здригнувся, цього питання він боявся. Бо йому самому всі пояснення тепер здавалися безглуздими.

— Я не збирався її кидати, — повільно сказав він. — Але визнаю: не прийшов тоді, коли мав. Сталася дурна й дуже печальна плутанина.

Він говорив тихо, добираючи слова.

— Моя родина була проти. І мати, і бабуся. Вони не хотіли, щоб я одружувався з «дівчиною суші». Вони вже обрали мені русалку — з заможної родини, з правильним походженням. Я… я благав Мілену жити зі мною в морі. І не розумів, чому вона відмовляється. Не усвідомлював, якої жертви від неї вимагав, адже вона мусила покинути свою матір. Мене засліплював гнів від відмови піти зі мною в море, а ще… я ревнував. До цього земного світу, до суші, яка виявилася їй такою дорогою. Мою невпевненість у її почуттях старанно підгодовували родички. А я поводився як йолоп.

Сорча слухала мовчки.

— А потім я в гніві зник на якийсь час. Вдома сестра мені сказала, буцімто моя Мілена вже знайшла собі нове кохання. І коли я повернувся, щоб поговорити, то побачив її біля вогнища з якимсь молодим чоловіком. Я навіть не став розбиратися, а повернувся в море. Лютував, навіть мріяв про помсту. Але потім усе ж вирішив з нею поговорити. Та коли прийшов, Альба сказала, що вона втекла. Я вирішив, що вона втекла з тим чоловіком. Я не знав, що вона може бути вагітною. У нас русалки так просто не вагітніють, як земні жінки. Моя дурість згубила наше кохання. І Мілені довелося так багато пройти.

Сорча бачила, що батько справді дуже хвилюється і жалкує, але все ж вирішила розповісти.

— Мою матір спалювали на вогнищі, — сказала Сорча рівним голосом.

Нерей різко вдихнув.

— Її врятувала моя бабуся Альба, — продовжила вона. — Ціною власного життя зцілила її важкі опіки. Але до матері перейшло її прокляття. Вона не може покинути дім на пагорбі. Вона втратила більшу частину своєї магії у тому вогні. Тепер Мілена займається фермерством і лікує селян.

Нерей заплющив очі. Йому знадобилася мить, аби знову вдихнути.

— Мілена… — прошепотів він.

— Ми не бачилися з нею дванадцять років, — додала Сорча. — Поки я випадково не потрапила сюди і не знайшла її.

Він дивився на доньку, і в його погляді було море печалі і болю.

— Я весь цей час її кохав, — сказав він нарешті. — Навіть коли в морі в мене з’явилася дружина. І син…

Сорча повільно повернулася до нього.

— У тебе є син?

— Є, — кивнув Нерей. — Але з мене не вийшло хорошого батька. У нас складні стосунки.

Він помовчав і додав:

— У тебе в морі є ще тітки. Є бабуся. І прабабуся — матріархиня родини. Вона всім заправляє. Саме вона обрала мені дружину, з якою сама ж і не мирить.

— Весело у вас, — сухо сказала Сорча.

Нерей гірко всміхнувся.

— Я шкодую, що все склалося саме так, а не інакше, — сказав він. — І шкодую, що вас з мамою не було в моєму житті.

Вона кілька секунд мовчала, а потім додала:

— Після Мілениної страти я жила з опікункою Орою, її кращою подругою, — розповідала Сорча. — Вона навчала мене після нашої втечі з замку, де Мілена була придворною цілителькою. До того в мене були приватні вчителі. Навіть учитель музики та співів був. А тоді король наказав спалювати відьом… Він був під владою Морлока — чорного мага…

Коли Сорча пішла, Нерей залишився сам. Набравшись сміливості, він пішов оглядати господарство. Виявилося, що у Мілени було кілька найманих працівників, коні, ділянка, засаджена якимись рослинами, і ще одна чимала ділянка, де стояли маленькі будиночки, а довкола росли красиві кущі та квіти. Він знав, що Секвоя якось за тими будиночками доглядала, бачив здаля. А от хто жив у тих будиночках? Йому стало дуже цікаво.