Ревнощі

        Поки трохи бліде, осіннє сонце виблискувало у вітражних вікнах істинно королівської їдальні, де слуги активно накривали стіл, принц Едвард Шугард, при всьому параді, з’явився біля дверей покоїв Сорчі.

    Як виявилося, Персефоній вже був там — Едвард чув його голос. Поява принца перервала жваву розмову. Сорча ходила сюди-туди по кімнаті, одягнена в якусь дивну сіро-фіолетову, зовсім їй не підходящу сукню. Щоправда волосся заплела дуже красиво. Зрештою, байдуже в чому, вона була прекрасна.

     Персі він побачив неодразу, бо той вмостився на ліжку, за балдахіном. Зате було добре чути його тепер вже справді чоловічий тембр.

— Прийшов особисто передати вам запрошення, — обережно почав принц. — на урочистий родинний сніданок. Формально — на честь мого повернення.

     Промовляючи це, він згадував, як двадцять хвилин тому заявив матері, що або Сорча з Персі будуть присутні на урочистому сніданку, або він теж не сяде за стіл. Мати пішла на поступки. І це його неабияк потішило. Та він не був ідіотом і здогадувався, що сніданок проходитиме в не дуже, м'яко кажучи, теплій і дружній атмосфері. Але для нього виявилося вкрай важливим показати Сорчі, що він її поважає, цінує...

— «Ви» — це хто саме? — примружила свої прекрасні, темні очі Сорча, поправляючи складки на спідниці.

— Ти... з Персі, — пояснив він, хоча і знав, що вона і так зрозуміла. А спідницю вона поправляла навмисно, щоб він звернув увагу, яку сукню їй наказала виділити його матір, яка вважала, що при дворі не можна знаходитися "в такій брудній ганчірці". Сорча дипломатично пішла на поступки і віддала свою улюблену сукню, з високоякісної, м'якої шерсті на прання.

    Персі, який саме досліджував цікаву ліпнину на стелі, визирнув і уважно поглянув на Едварда, оцінивши його наряд:

— Це офіційний прийом чи соціальний експеримент? — весело поцікавився він.

— Щось середнє, — зітхнув принц, не поділяючи ентузіазму Персефонія.

Сорча на мить задумалася, а тоді знизала плечима:

— Гаразд. Але якщо замість страв на столі королева візьме ложечку і посягатиме на мій мозок... я зовсім не гарантую стриманості.

— А якщо на мій? — нагадав про свою присутність Персі.

— Навряд на тебе хтось особливо звертатиме увагу, — сказав Едвард.

— Це дискримінація, — буркнув Персі, почухавши невеличку, густу борідку. — Хоча... якщо я піду отак, вся увага буде моя. Твоя мати оцінить, я певен.

Тільки зараз Едвард відірвав погляд від Сорчі і роздивився Персі. Той стояв біля ліжка голяка, якщо не рахувати гобелена, обкрученого довкола бедер.

— Що, не погано вийшло, га? — покрутився він. — До речі, я вперше побрився і сам зробив зачіску.

    Тепер посеред кімнати стояв молодий чоловік, що вже зовсім не нагадував вчорашнього вертлявого підлітка. Високий, стрункий, міцний. Обличчя з чіткими вилицями і вираженим підборіддям, що, згідно прочитаної Едвардом книги з фізіогноміки, вказувало на сильний і вольовий характер. Тож... обличчя... цікаве. Не класично гарне, як у Едварда, але таке, що запам’ятовується. Погляд прямий, впевнений. Вуса підстрижені зі смаком, а у лівому вусі висіла велика сережка. Зачіска не менш вражала.

"Королева точно не зведе з нього погляду" — подумав Едвард.

Голова Персефонія була поголена з боків, лишаючи зверху густий чуб, що збирався у тугу косичку, яка спадала аж на шию. Виглядав він вкрай дивно, по-дикунськи. Але Едвард мусив визнати, що ефектно.

Принц, не втримавшись, запитав:

— А що ти робиш у кімнаті Сорчі? Та ще й голяка?

— Я тут спав. І я не голий, а в гобелені. Дуже приємному на дотик, гобелені.

— До дітька гобелен! — спалахнув Едвард. — Якого біса ти ночував тут?

— Та чого ти кипиш?! Та кімната, яку відвели мені, хоч і менша, зате тепліша. І я, полицарськи, поступився.

      Спостерігаючи пробуджену в Едварді бурю, Сорча спіймала себе на тому, що її охопило дуже приємне відчуття. Вона зрозуміла, що Едвард ревнує. Хоча з того разу, як вони поцілувалися, минуло багато часу і він спроби знову її поцілувати не повторював, вона все ще його цікавила, як жінка. І це було неймовірно приємно. Тож, попри гидку сукню, Сорча йшла на урочистий сніданок з дуже гарним настроєм… доки не відкрилися двері в їдальню.