ЧАС РІШЕНЬ: Схоже, потрібна сепарація

Персі сплигнув із воза ще до повної зупинки, оглянув замок, зітхнув і скептично цокнув язиком.

— Архітектура непогана, — сказав він тоном старого викладача. — Але планування так собі. Я б дещо переробив.

— Шість годин, — прошепотів Едвард Сорчі. — ШІСТЬ. І це вже не яйце, а майже дядько!

— Чому ти ще досі дивуєшся його... особливостям? — відказала вона втомлено. — Підлітковий період у Персі проходить складно, але швидко.

У дворі маловусець з важким підлітковим характером раптом зупинився, насупився і приклав руку до грудей.

— О, — сказав він із ноткою тривоги. — Здається, я переживаю екзистенційну кризу.

— Що, знову? — потягнувшись, запитала Сорча. — Мені хвилюватись?
— Нічого серйозного. Просто усвідомив тлінність буття, обмеженість часу і… — він помацав своє підборіддя і під носом, — необхідність гоління.

    Едвард голосно, зовсім не по-принцівськи, зареготав. Саме за такою ганебністю його і застала королева Елеонора, яка граційно і виважено-повільно поспішала зустріти блудного сина… і остогидлу вертихвістку з дикого лісу.

— Чудово! Саме для цього ми знайшли тобі найкращих вчителів з етикету! — замість привітання, висловила обурення королева, дещо підвищивши голос.

Персі глянув на Едварда і сказав:

— Бачу, що не одному мені складно. Але менше з тим. У мене гормони скачуть так, що я або хочу з’їсти весь світ, або образитися на нього. Тому треба повечеряти.

— Світ не їстівний, — автоматично поправила його Елеонора, а тоді запитала у сина:
— Цю… пані Сорчу я вже знаю… А хто цей невихований юнак? Сину мій, ти знову когось врятував?

— А я, можна сказати, ваш онук, — з наглою усмішкою заявив маловусець і чомусь зробив жіночий реверанс.

Обличчя королеви пішло червоними плямами.

— Едварде Шугард, ходімо. Нам треба серйозно поговорити. А вас, — вона красномовно глянула на Сорчу і Персі, — слуги відведуть у виділені вам кімнати.

Йому дали кімнату! Персі сів на ліжко, покрутився, встав, знову сів.

— Незручне, — заявив він. — А ще я відчуваю, що моє тіло готується до наступної фази.

— Якої ще фази?! — запитала Сорча, слідкуючи за двома слугами, що саме вносили таці з їжею.

Персі замислився, примружився і нарешті видав:

— Скоро я перестану рости.
— Це ж добре, — відповіла дівчина, відчуваючи, як бурчить у животі, — бо ми вже боялися, що ти так скоро і зістарієшся.

Персі розплющив очі, розтягнувся на ліжку і задоволено кивнув.

— Швидке дорослішання зупиниться на середньому показнику вашого з Едвиком віку. Беремо твій вік, додаємо принцовий, ділимо на два і отримуємо середнє арифметичне.
— По-перше, не називай Едварда Едвиком. Він тебе вже про це не раз просив, — максимально суворо сказала Сорча. — По-друге, звідки в тебе така любов до математики? Я бачила пописочки, які ти робив в дорозі. Це ж математичні формули.
— Перший пункт — відмова. По другому пункту… Це аналітична геометрія. Розділ математики, який вивчає геометричні об'єкти, такі як: точки, лінії, поверхні, використовуючи методи алгебри та координат, перетворюючи геометричні задачі на алгебраїчні рівняння…

— Ти мене приємно дивуєш, — сказав Едвард, досить вчасно увійшовши в кімнату, аби оцінити слова юнака. Він одразу зрозумів, що любов до математики Персефонію передалася саме від нього. В якомусь сенсі це... було приємно.
— І не збирався, — буркнув Персі та, забувши про математику, всівся за стіл і взявся їсти.

Сорча не витримала:

— Добре поговорили, а тепер поїмо. 
— Чудово, — пожвавішав Персі. — Мені на завтра потрібна робота, сенс існування і щось солодке. 

А потім він озвучив думку, яка настирно крутилася йому в голові:

— Едвику, кажу як щирий друг, тобі потрібна сепарація від матері. Я так бачу, що у кожного своя грибниця.