Вогняна вода – не для русалок

     Русалку все довкола дивувало: простір без води, вітер, квіти, звуки, запахи. Її дивували високі секвої приморського пралісу, пташині співи, а потім — вигляд і іржання коней. Проціва казала, що звуки не лише незвичні, а й надто голості. І Секвоя розуміла, що саме має на увазі сестра, бо й сама колись це відчувала.

     Коли Секвоя привела сестру, Гаявата навіть не зморгнула оком. Насипавши обом дівчатам їсти, вона пішла займатися своїми справами. Секвоя знала, що настав час молитви, і якби не Проціва, теж приєдналася б до шаманки.

    Сестри довго розмовляли. Насичений діалог зовсім не заважав Проціві наминати горіхові хлібці з медом, заїдати їх томатами й яблуками, безсоромно плямкаючи і щиро нахвалюючи «дивну їжу суходолівців».

     А от сир юній русалці зовсім не сподобався. Правда, лиш доти, доки Секвоя не підсмажила кілька сирних скибочок у сухарях. Отоді Проціва знову задоволено закочувала очі й плямкала. Якби мати з бабусею побачили таку її поведінку — позеленіли б від обурення і люті.

       Наступного дня, поки Секвоя і Гаявата лікували кількох пацієнтів, Проціва спостерігала за ними. Спершу з цікавістю, а трохи згодом — з повагою. Адже побачила, як вправно вони лікували хлопчика з вивихом руки, як допомагали жінці із запорошеним оком.

     Крім того, Гаявата майстерно готувала настої і мазі. Тепер стало зрозуміло, для чого шаманці ті дивні крихітні, кусючі істоти — бджоли. Саме вони дають важливі складники для мазей.

    А ще юна русалка побачила у шаманки дивовижну річ — з трубками і баками. Під щільно закритим баком горів вогонь, в іншому була вода, а тоді зміїстими трубами бігла прозора рідина, яку шаманка кілька разів пробувала на язик. Проціва подумала, що то якась смачна вода, і щойно Гаявата відвернулася — сьорбнула зі скляної ємності. Ой, що то було! Жах. Дівчина так закашлялася від пекучості й несподіванки, що їй здалося — зараз із рота полетить полум’я.

   Вона не зізналася Гаяваті, що сьорбнула. Але за кілька хвилин шаманка помітила дивну веселість Проціви, яскравий рум'янець і незвичайну блискучість її очей.

— Що це з тобою? — запитала Гаявата.
— Вл… вл… все в меме галлазд, — відповіла русалка, реготнула й почала співати щось нерозбірливе.
— Схоже, наша юна гостя сьорбала вогняну воду, — розсміялася шаманка і покликала Секвою, аби та забрала сестриченьку в дім.
— Ходімо, сестричко, я тобі відварчику дам. — говорила Секвоя допомагаючи підвипилій юнці підвестися, — Ця вода не для пиття, а для настоїв.

    Проціва слухняно підвелася, але зробила це з таким вихитуванням, ніби виконує еквілібричний трюк.

— Я йду зовсім лівно, — урочисто заявила вона, хитнувшись ліворуч. — Плросто підрога… приве. Ой, у вас тут власні хвилі! Цікавенно! Вона завжди так робить? Оця ваша підрога.

— Лише після вогняної води, — сухо відповіла Секвоя, тримаючи її під лікоть.

Русалка раптом зупинилася й уважно втупилася в килим.

— Див...иссся, — прошепотіла змовницьки, — він дихає. Суходолівські килими живі. Я знала! А ось це на ньому... схоже на... молського коника. Ге, схоже?

— Ага, — зітхнула Секвоя. — Ходімо.

Проціва слухняно рушила, але дорогою вирішила привітатися з кожною річчю: погладила лаву, вибачилася перед дверима, бо «трохи на неї подивилася сердито», і низько вклонилася глечику.

— Шаную твій дух, великий пузатий хранителю рідини, — проголосила вона.

Секвоя не витримала й розсміялася.

Завівши сестру в хату і посадивши на лавці, вона простягла їй кухоль із відваром. Русалка понюхала його, насупилася й спитала:

— А можже клаще колжиків?
— Пий, — сказала Секвоя. — Мовчки. Потім тобі коржика дам.

Проціва зробила ковток, замислилася, потім радісно всміхнулася:

— О! Тепер заспіваю!

І справді заспівала — щось певно дуже морське, але зовсім нерозбірливе.

Пісня обірвалася так само раптово, як і почалася. Проціва кліпнула очима, позіхнула й похилилася на лавку. Добре що та була довгою.

— Суходіл… дивний, — пробурмотіла вона сонно. — Але сир у сухарях… валтий уваги...

За мить вона вже мирно сопіла, усміхаючись, а старша сестра, накриваючи її ковдрою, тихо мовила:

— Більше ніякої вогняної води. Навіть із цікавості.