Сопілка і пісня

      Ферма Гаявати прокидалася разом із сонцем. Коні вже тупотіли в загородах, тягнулися до сіна, трусили довгими гривами, вітаючи ранок. Секвоя саме вичісувала гривку молодої кобилки Бузьки, коли почула стукіт копит на дорозі.

До обійстя заїхали троє вершників — кремезний чоловік і двоє хлопців, очевидно, його сини. 

— Мир дому вашому, — привітався чоловік, зістрибуючи з коня.
— І вам ясного дня, — відповіла Гаявата, що саме роздавала ранкові вказівки двом конюхам.

Секвоя навіть не одразу звернула увагу, як один із хлопців зупинив на ній погляд веселих карих очей. Її увагу привернула сопілка, що вісіла в нього на поясі. Він помітив, що вона зиркнула на інструмент, і ледь сором’язливо всміхнувся.

— Можеш показати нам молоду оту гарну кобилку? — звернувся до неї старший з чоловіків.

Коли Гаявата їй схвально кивнула, Секвоя вивела Бузьку назовні. Там вже до торгів підключився старший конюх і дівчина відійшла в бік, аби не заважати. До неї приєднався і той світлочубий парубок з сопілкою.

— Ти… місцева? — трохи сором'язливо запитав він.
— Можна сказати й так, — усміхнулася вона, ховаючи пасмо рудого волосся за вухо. 
— А я — Тарін, — представився парубок. — І… якщо дозволиш, скажу, що в тебе дуже гарні очі. 

Секвоя збентежено опустила погляд. Такої уваги вона не звикла отримувати.

— Можна?.. — він торкнувся сопілки.
— Можна що?
— Заграти тобі.

Вона кивнула.

Тарін підніс сопілку до губ, став обличчям до сонця й заграв м’яку, протяжну мелодію. А тоді він тихо проспівав, так, ніби звертався тільки до неї:

Ти мабуть не знала, що зорі сіяють для тебе.

Щоб врода твоя і опівночі видима стала.

Ти серце моє карим поглядом вкрала, 

Безжалісно вкрала ти серце нещасне моє...

      Секвоя застигла. І мабуть почервоніла. 

— Це… гарно, — прошепотіла вона, не знаючи, що сказати інше.
— То я для тебе придумав, — відповів Тарін, усміхаючись.

За стайнею рипнули двері — Гаявата покликала їх оглядати наступного коня. Парубок ще раз глянув на Секвою, а потім тихо додав:

— Я б хотів… побачити тебе знову. Якщо ти не проти.

Секвоя відчула всередині щось тепле й несподіване. Наче як тоді, коли море раптом перестало кликати... і замість того заговорила земля.