Глава 31*

Глава 31.
*Світло зимових свят* 

Кінець грудня огорнув місто справжньою зимовою казкою. За вікном падав пухнастий сніг, ліхтарі світилися теплим жовтим світлом, а в повітрі вже відчувався аромат мандаринів і хвої. Новий рік наближався, і разом із ним — ще одна особлива сторінка в їхньому житті. 

Поліна стояла біля вікна, обіймаючи свій уже зовсім великий животик.
— Уявляєш, наступний Новий рік ми святкуватимемо вже втрьох, — тихо сказала вона. 

Макс підійшов ззаду, обережно обійняв її.
— А може, він вирішить зробити нам сюрприз раніше, — усміхнувся він, легенько торкнувшись її живота. — Малий, ти ж не поспішай, добре? 

Поліна засміялася.
— Ні, хай ще трохи побуде зі мною. 

Того дня вони вирішили прикрасити квартиру. Макс заніс із балкона коробки з гірляндами та іграшками, а Поліна обережно розкладала прикраси на дивані. 

— Тільки без різких рухів, — нагадав він.
— Я пам’ятаю, — лагідно відповіла вона. 

У центрі вітальні вони встановили красиву ялинку — пухнасту, високу, з густими зеленими гілками. Макс акуратно розправляв гілля, а Поліна сиділа поруч і подавала іграшки. 

— Почнемо з гірлянди, — сказав він. 

Теплі вогники засяяли, обвиваючи ялинку золотим світлом. Квартира одразу наповнилася затишком. 

— Вона така гарна… — прошепотіла Поліна. 

Вони разом розвішували кулі — червоні, золотисті, сріблясті. Особливе місце зайняли сині прикраси, які вони купили спеціально цього року. 

— Для нашого хлопчика, — пояснив Макс, вішаючи маленьку синю кульку ближче до центру. 

Поліна дістала з коробки маленьку іграшкову машинку з блискітками.
— А це — його перша новорічна прикраса. 

Макс засміявся.
— Думаю, він буде радий. 

Вони прикрасили підвіконня свічками, повісили різдвяний вінок на двері та розклали декоративні подушки з оленями на дивані. У кутку дитячої кімнати Поліна поставила невелику гірлянду над ліжечком. 

— Хай і він відчуває свято, — сказала вона, погладжуючи живіт. 

Малюк у відповідь ледь помітно штовхнувся.
— Бачиш? Йому подобається, — усміхнувся Макс. 

Увечері вони вимкнули основне світло, залишивши лише сяйво гірлянд. Ялинка мерехтіла, відбиваючись у вікні, ніби в кімнаті було дві святкові красуні. 

Макс приніс теплий чай і мандарини. Вони сіли поруч на дивані, накрившись пледом. 

— Цей рік був непростим, — задумливо сказала Поліна. — Але він подарував нам стільки щастя. 

Макс кивнув.
— Найбільший подарунок ще попереду. 

Він поклав руку на її живіт.
— Я так чекаю моменту, коли вперше візьму його на руки. 

— Я теж, — тихо відповіла вона. — Але зараз мені так добре… відчувати його поруч. 

За вікном продовжував падати сніг, створюючи атмосферу спокою. Квартира була наповнена світлом, теплом і очікуванням дива. 

— Давай загадаємо бажання? — запропонував Макс.
— Зараз?
— Чому б і ні? 

Вони заплющили очі. 

Поліна загадала, щоб їхній син народився здоровим і щасливим. Макс — щоб завжди бути для своєї родини опорою. 

Коли вони відкрили очі, їхні погляди зустрілися. 

— Знаєш, — сказав Макс, — цей Новий рік для мене особливий. Бо я зустрічаю його з дружиною і сином. 

Поліна ніжно посміхнулася.
— І я — з найкращими чоловіками у світі. 

Він поцілував її в чоло, обережно притиснув до себе. 

Ялинка тихо мерехтіла, ніби благословляючи їхній дім. Попереду був новий рік — рік, який принесе нове життя. 

І вони зустрічали його з любов’ю в серцях та вірою в щасливе майбутнє.