Глава 25*

Глава 25.
*Таємниця в конверті* 

Початок листопада зустрів їх холодним вітром і першими ранковими приморозками. Дерева за вікном майже скинули листя, небо стало глибшим і важчим. Поліна стояла перед дзеркалом, поправляючи светр, який тепер м’яко облягав уже помітний живіт. П’ятий місяць вагітності починався зовсім скоро, і її рухи стали повільнішими, обережнішими, але в очах світилася радість. 

Сьогодні було особливе УЗД. Те саме, на якому вже можна дізнатися стать малюка. 

— Готова? — усміхнувся Макс, допомагаючи їй одягнути пальто.
— Більше, ніж будь-коли, — відповіла вона, хоча в голосі звучало хвилювання. 

Вони їхали мовчки, тримаючись за руки. У салоні машини панувала тепла тиша, наповнена передчуттям. Поліна іноді гладила живіт, ніби розмовляла з малюком подумки. 

У кабінеті було світло і спокійно. Лікар уважно водив датчиком, вдивляючись у екран. Макс, як і минулого разу, не відводив очей від монітора. Малюк вже був більшим — чіткіші обриси, рухи ручок і ніжок. 

— Дивіться, як активно рухається, — усміхнувся лікар. 

Поліна засміялася крізь сльози.
— Наш непосида… 

Лікар на кілька секунд зосереджено придивився до зображення.
— Ви хочете знати стать? 

Макс і Поліна переглянулися. Цей момент вони обговорювали не раз. 

— Так… але не зараз, — відповіла Поліна. — Напишіть, будь ласка, на листочку і покладіть у конверт. Ми хочемо дізнатися всією родиною. 

Лікар усміхнувся, розуміючи їхню ідею.
— Гарна традиція. 

Він щось записав, акуратно склав папірець, поклав у невеликий білий конверт і запечатав. Передав його Максу. 

— Ось. Не відкривати раніше часу. 

Макс тримав конверт так обережно, ніби це була найцінніша річ у світі. І, власне, так воно і було. 

Вийшовши з клініки, вони зупинилися просто на сходах. Осіннє повітря здавалося свіжішим, ніж зазвичай. 

— Ну що, хочеться відкрити? — лукаво запитала Поліна. 

Макс глянув на конверт, потім на неї.
— Дуже. Але ми ж домовилися. 

Вона кивнула.
— На вихідних зберемо всіх у нас. Батьків, бабусь… Хочу, щоб цей момент був спільним. 

Вдома вони довго обговорювали, як усе організувати. Вирішили зробити невелике сімейне свято. Без зайвого пафосу — лише рідні, тепла атмосфера і момент, який запам’ятається на все життя. 

— Може, торт із сюрпризом? — запропонував Макс. 

Очі Поліни одразу засяяли.
— Так! Нехай всередині буде кольорова начинка. І тільки коли розріжемо — всі разом дізнаємося. 

Вони вирушили до улюбленої кондитерської неподалік дому. Маленьке затишне приміщення пахло шоколадом і ваніллю. За прилавком стояла привітна жінка середніх років. 

— Нам потрібен особливий торт, — почала Поліна, трохи хвилюючись. — Усередині має бути кольорова начинка. Але ми самі не знаємо, яка саме. 

Макс поклав запечатаний конверт на прилавок.
— Тут написано стать дитини. Ми хочемо, щоб ви відкрили його і зробили відповідний колір. Але, будь ласка, нікому не кажіть. 

Кондитерка усміхнулася, ніби розділяючи їхню таємницю.
— Обіцяю. Все буде зроблено акуратно. 

Поліна дивилася, як конверт зникає за дверима кухні, і відчувала дивне змішання емоцій. Тепер вони справді не знали. Таємниця жила десь там, між шарами майбутнього торта. 

Ввечері вони телефонували рідним. 

— У суботу приходьте до нас, — радісно говорила Поліна. — Є важлива новина. 

Бабуся Аня одразу здогадалася:
— Невже вже? 

— Так, — засміялася Поліна. — Але дізнаємось усі разом. 

Після дзвінків квартира наповнилася особливою атмосферою. Макс обійняв Поліну ззаду, поклавши руки на її живіт. 

— Хто б там не був… я вже люблю його безмежно. 

— І я, — прошепотіла вона. 

Малюк легенько штовхнувся, ніби відчув, що про нього говорять. Поліна здивовано усміхнулася. 

— Він або вона вже хоче нас здивувати. 

Попереду були ще кілька днів очікування. Вони прикрашали квартиру, готували легкі закуски, продумували, як саме винесуть торт. 

Але щоразу, проходячи повз  кондитерську, де зберігався  їхній торт, десь у глибині душі жевріла цікавість. 

Листопадове небо було сірим, але в їхньому домі панувало передчуття великого світлого моменту. Таємниця чекала свого часу. 

І вже зовсім скоро, за сімейним столом, вони всі разом дізнаються — хто ж оселиться в маленькій кімнаті під зірочками. 

А поки що — лише білий конверт і солодке очікування дива.