Глава 12

Всі ми любили слухати страшилки в дитинстві і я не виняток. Але коли розумієш, що це не просто казочка, стає ніяково, і я відчула це на власному досвіді. Доки я розважалась в крамниці Соломії, Трістан намагався знайти вихід й зробив відкриття, в яке не дуже хотілося вірити. Те, про що він мені розповів, довго не могла згадувати без внутрішнього тремтіння, а справа була ось у чому. 

-Ельфи не користуються порталами без нагальних причин, - він вмостився на підвіконні, звісивши довгі ноги в дивакуватих високих чоботах. - Хіба що в разі небезпеки, якої не можна уникнути. Але люди… деякі з людей, готові ризикувати. Одна маленька помилка і все може піти не так.

-Ти щось таке розповідав, - я згадала нашу розмову в той день, коли Трістан опинився в моїй спальні. - Можна запросити в гості демона, чи не так?

Чесно кажучи тепер я вважала, що мені страшенно пощастило. Дехто малює представників темних сил доволі сексуальними, але я таки віддавала перевагу ельфу. Навіть трохи пихатому і зарозумілому. 

-Не тільки, - він примружився і я замилувалась тим, як від довгих золотавих вій падають тіні на вродливе обличчя. - Якщо ти використовуєш чароїт, то можеш промахнутися з ціллю, або затягнути якусь нечисть, але є такі портали, в які не може пройти людина. Точніше, так може мандрувати тільки її тіло, а душа залишається по іншу сторону. 

-Хочеш сказати… - в мене мурахи побігли по спині.

-Хтось відкрив прохід у часі, або у темний простір. І коли він зробив таку дурну помилку, його душу зачинили в проклятий камінь, щоб позбавити сил. Ти взагалі не повинна була його знайти.

Я згадала моторошний голос, який кликав мене в темряві й називав на ім'я, і насилу відкинула мару. Звідки Трістан дізнався про все, не хотіла навіть питати, але чомусь одразу вирішила, що це не розіграш.

-І що мені тепер робити?

-Я заберу Амрот з собою, щоб його знешкодили.

-Збираєшся мене врятувати? - на душі потепліло, бо я точно не чекала від гостровухого такого героїчного вчинку. 

- Спробую. Хоча на твоєму місці я таки подумав би над тим, щоб звідси поїхати. 

-Ти забув, що я пообіцяла виконати прохання Соломії! Не дивись так, люди теж дотримуються слова, якщо це для тебе новина. А ще на мене розраховують в Смарагдовій долині, я хочу знову відкрити свою крамницю. Для тебе це, звичайно, дурниця, але впевнена, що навіть у вас в Сутінковому лісі є стільки смакоти! 

Трістан вкотре подивився на мене, наче на шалену. Хіба можна вплинути на дівчину, якій ти розповідаєш про темні матерії, а вона натомість пропонує тобі з’їсти шматочок шоколаду? Щоправда, ельф таки зацікавився, хоча я була впевнена, що вони їдять лише зелень і фрукти, хіба що п’ють вино. 

Яка неприпустима помилка! Трістан зі справедливим обуренням розвіяв всі мої романтичні погляди. Нічні ельфи, як і всі їх сородичі люблять полювати, а тому їдять дичину, рибу та не гребують рідкісними солодощами, а крім вина варять ель та медовуху, яка відмінно підтримує сили. 

-Якщо колись буду в ваших краях, скористаюсь законом гостинності, чи ви уникаєте людей взагалі?

-Не всіх.

Цього разу в мене вже не залишилось сумнівів, що я зачепила ельфа за живе. Він мимоволі торкнувся персня і відвів очі, що підтвердило мої сумні здогадки. Невже мій красунчик був закоханий у звичайну дівчину і це обручка? Чи згадка про когось зі смертних? В такому разі зрозуміло, чому він не надто здивувався, опинившись в нашому світі. Я ледь стримала себе, щоб не причепитись з новими питаннями. А ще відчула щось схоже на розчарування - ну треба ж було зустріти бездоганного ельфа, провести з ним ніч в одному домі та дізнатися, що він вже зайнятий!

-Гаразд. Не буду нав’язувати своє товариство, то що ти казав про портал? 

-Я зможу відкрити прохід, коли на небі будуть зорі. Якщо ти погодишся пустити в дію чароїт.              

Зрозуміло, що вибору в мене не було. Я погодилась і камінець перекочував до мого рудого гостя. Наступну годину він мовчки розглядав його з усіх боків і, мабуть, в уяві складав можливі комбінації. Я примостилася поряд в бабусиному кріслі і займався тим, що малювала на планшеті його портрет. Давно не згадувала улюблене хобі, а тепер відчувала особливу насолоду, бо таку модель непросто було знайти. 

За цим заняттям мене відвідували думки про те, що я, на жаль, не розуміюся на таємничих символах, щоб допомогти Трістану. Якби ж то все було так просто, як в “П’ятому елементі” - вода, повітря, земля та вогонь! Але мій чароїт був прикрашений незрозумілими орнаментами, наче піраміди майя.

Нарешті, коли мені тиша вже почала давити на вуха, ельф поклав камінь перед собою і потягнувся. 

-Знайшов відгадку? 

-Сподіваюсь, що так. Мені потрібно вийти в сад!

-А що, спальня вже не підходить для чаклування? 

Воно якось саме зірвалося з язика і я відчула, що червонію. Довелося навмисно упустити стилус та довго шукати його під кріслом, щоб не зустрічатися з Трістаном очима. Може мій амулет і захищав він різних неприємностей, а ось від ельфійських чарів - ні і це мені зовсім не подобалось. Ніколи не розуміла шалених зв’язків на одну ніч, а на більше я розраховувати не могла!

На щастя, Трістан утримався від коментарів і не відкладаючи, покрокував до виходу. З вікна було видно, як він прогулюється за домом, торкається дерев та щось вишукує, задираючи вгору голову. Що там могло бути цікавого, не знаю, я була в саду і виявила там звичайнісінькі яблуні, груші та інші насадження, як у всіх людей, що живуть за містом. Хоч тут можна було не думати про якісь негаразди, але раптом просто в мене на очах Трістан зник.

Я скочила і відкрила вікно - ельфа ніде не було! При цьому чароїт все ще лежав на підвіконні, отже його ніяк не можна було пустити в дію. Я похапцем кинулася вниз і тільки тепер побачила Діна. Дивно, ми наче розлучилися не так давно і я його до себе не запрошувала. 

-Який сюрприз! -  я про всяк випадок озирнулася, та Трістан наче крізь землю провалився. - Ти тут чергуєш?