Глава 11

Коли Дін підвіз мене додому, я зрозуміла, що була відсутня далеко не одну годину, а тому хотіла якомога швидке переконатись, що не трапилось нової халепи. І вже зібралась вийти з машини, коли мій провожатий впіймав мене за руку. 

-Джеммо, я тут подумав, що ти робиш ввечері? 

-Сьогодні? - я покліпала віями, бо була відверто здивована. Мені здавалося, що наші стосунки і на міліметр не перетнули риску за назвою “приятелі” чи “сусіди” і така пропозиція стала сюрпризом. 

-У нас є непоганий паб, або просто погуляємо…

- Чесно кажучи, хотіла розібратися зі своєю спадщиною. Соломія у листі просила передивитись деякі документи, -  довелось швидко щось вигадувати.

Не знаю, чому я збрехала саме це, може така причина була наймеш образливою для хлопця, який мною зацікавився. Дін був прикольний - веселий, симпатичний і головне уважний до мене, але… неймовірно, та я цілий день поверталася думками до іншого. Не те щоб я відчувала себе по вуха закоханою, але між мною і Трістаном наче встановився якийсь невидимий зв’язок. Я одночасно хотіла, щоб він залишився і повернувся туди, звідки звалився мені на голову. Тим більше з його слів сьогодні для цього була остання можливість.

-Тоді може іншим разом? -Дін не образився і в мене камінь з душі впав. - Залишиш свій номер?

Я не могла нічого заперечити проти такого початку й ми, нарешті, розпрощалися на приємній ноті. Закривши за собою ворота, дочекалася, щоб машина поїхала і тільки тоді поспішила додому. Двері були незачинені і це мені не сподобалось, тому я кілька разів гукнула Трістана, але не почула у відповідь ані звуку. Хотілося вірити, що між моїм гостем та домовиком знову не трапилась дуель і ельф не лежить десь непритомний, чи не втік подалі від такого самоуправства. 

В кухні, де ми розлучилися вранці, було пусто, у вітальні також, я навіть зазирнула ще раз в льох. Отже, якщо рудий красунчик ще тут, то шукати його було слід в моїй спальні. Яке нахабство! Не встигла я штовхнути двері свого дівочого царства, як побачила його просто посеред кімнати. Ельф сидів на підлозі склавши ноги по-турецьки і не рухався. Такого неподобства я ще не бачила, а тому від щирого серця гримнула дверима. 

-Яка несподіванка! Можна спитати, що ти тут робиш? 

-Ти можеш трохи помовчати? - ворушилися тільки його губи, а обличчя нагадувало маску з закритими очима. 

Мене оссяло, що він, мабуть, вирішив помедитувати, отже я сіла поруч, склала три пальці, це роблять йоги й видала довгий звук ОМ. Це й розвіяло чари, скоріше за все, вібрації  нас трохи не збігалися, Трістан поворушився і повернув до мене голову. 

-Що трапилось? Я щось зробила не так? Вибач, але просто хотіла під'єднатися до твого енергетичного поля! Чи ти зайнятий чимось більш важливим? 

-Я намагаюся знайти вихід, - промовив він таким тоном, наче я своєю появою зірвала переговори з ельфійським світом. 

-В моїй спальні? А тебе не вчили, що це як мінімум неввічливо, ми з тобою поки неодружені, що ти так зручно влаштувався! Але оскільки ти вже тут, то може все-таки поясниш?

-Це місце, де я провалився в кролячу нору, перехід тут досі тонкий і я хочу вийти на зв’язок. 

-Так ти телепат? Можеш спілкуватись подумки?!

-Всі ельфи мають таку здатність від народження. Слова не завжди потрібні, я б навіть сказав вони заважають спілкуватись, - він окинув мене поглядом, в якому була відверта перевага та пихатість. -  Смертні надають їм надто великого значення і через це не можуть порозумітись! 

- Та невже? 

Хотіла б я йому повірити, тоді не було б необхідності вивчати англійську до рівня В2. Навіть на співбесіду ходити не треба - закрився у себе в спальні, вийшов за зв’язок з шефом і робота мрії у тебе в кишені. Та ще й новому костюмі зекономити можна, хоч в піжамі спілкуйся - самі вигоди! 

-А що ще вміють нічні ельфи? Бачать в повній темряві?

-В Сутінковому лісі не буває повної темряви, але у ельфів бездоганний зір. Єдине, що не можна розрізнити вночі - це кольори. 

Він розповідав так серйозно, наче читав мені урок, а я ніколи не любила нудних дисциплін.

-Отже, ти дальтонік, ясно! Ахаха! Бездоганний ельф! Між іншим, якщо ти не знав, люди давно вже вигадали прилади нічного бачення.

-Навіть такі? - він перехопив мою руку і виставив вперед.

Майже одразу я відчула, що простір в кімнаті не однаковий, місце навпроти дверей “на дотик” було не таке щільне і трохи вібрувало. Мало того, я розуміла, що це не просто вібрація, а щось схоже на азбуку Морзе. Отже, мій ельф дійсно спілкувався з кимось з потойбіччя, але мого людського розуму було недостатньо, щоб зрозуміти все без слів. 

-Хочеш сказати, в моїй спальні досі прохід до Сутінкового лісу?!- така здогадка мене не порадувала. 

-Ні, мала. Але я знаю, де відкрити портал і мені потрібен твій чароїт.  

-То ти таки намагався його поцупити? - спалахнула я одразу. - А якщо я скажу: ні? 

-В такому разі, - він склав руки на грудях, а губи розтягнулися в нахабній посмішці, - нам доведеться миритися до наступного Сочевнику. Взагалі то мені подобається твій дім, ти ж не збираєшся порушувати закон гостинності? 

-Я тебе сюди не запрошувала!

-Не готова взяти на себе відповідальність? Поводишся, як всі смертні! - заявив він сердито. - До речі, не хотів тобі казати, але я здогадуюсь, що тут не вперше відкривають портал.

Цього тільки не вистачало. Враховуючи тих, з ким я вже встигла познайомитись, не дуже хотілося побачити інших представників потойбіччя. Мені закортіло негайно скласти валізу і повернутися додому, тим більше ображений моїм недостатньо поважним ставленням ельф підвівся і попростував до дверей. 

-Не зрозуміла, ти щось збираєшся пояснити? 

-Ні, бо ти сама розумна! Може у тебе є для цього який прилад?

Цей нестерпний рудий просто доводив мене до сказу. Я побігла за ним вниз, бо з такою легко ходою він вже спустився сходами на кухню.