Глава 9

Не знаю, чи відповідав мені Трістан взаємністю, скоріше за все ні, бо замість посмішки я побачила, як його брови здійнялися вгору.

-Отже, дім від магії не захищений, - промовив він сам до себе. 

-Ти взагалі про що? - я наче прокинулася. - Експерименти проводиш, чи хотів мене вразити? Вважай в тебе вийшло! 

Мне почали брати сумніви, чи не шукає цей рудий самовпевнений красунчик виправдання? Бо йому, напевно, незрозуміло, як мій незграбний домовик зумів зачарувати високородного пана ельфа! Ха, ще не таке побачить, не просто ж так Гастуся попередила, в цьому домі мене захищали навіть стіни, у всякому разі дуже хотілося в це вірити. Я вже збиралася зачепити Трістана приємним зауваженням, але він раптово зупинився, як той шукач води, що ходить з лозиною по полю. 

-Помовч, я дещо відчуваю. 

-Що саме? - я вперла руки в боки. 

-Слід давній, не можу розрізнити, звідки він тягнеться. 

Слід?! Про що він взагалі? Ельф, нічого не пояснюючи, попрямував до скрині, яка займала почесне місце в кутку, і торкнувся її кінчиками пальців. Тієї ж миті з кришки піднялась легка димка, схожа на клаптик темного туману і одразу зникла. 

-Здається, це тут. 

-Там немає нічого, крім старих речей! - я з полегшенням видихнула.

Дійсно, по приїзді дуже закортіло заглянула в бабусину скриню, але в ній знайшлося лише кухонне приладдя, яким ніхто сьогодні не користується, акуратна стопка рушників, та якісь нікому не потрібні дрібниці. Проте настороженість Трістана передалася і мені, а раптом я щось пропустила? Цікавість боролася з острахом, а я тому першою підняла важку кришку, щоб заглянути всередину. 

Якщо звідти вилетів привид, або вилізло темне створіння, я завжди встигла б сховатись за спину ельфа, але цього не знадобилось. Все було так, як залишила Соломія - без жодних ознак вигаданої темної магії. Ельф тим часом просто повідкидав речі і постукав по дереву, щоб переконатися у своїх здогадах.

-У твоєї скрині подвійне дно! 

-Ого, то може подивимось? 

-Тебе так нічого і не навчило! - він сердито перехопив мою руку. - Якщо не думати головою, можна наробити такого, що тобі ніякий кровний дар не допоможе. Те, що там ховається, просто так краще не чіпати! 

-Тоді навіщо ти мені розповів? Щоб я боялася спати сама в домі та чекала, що хтось вилізе зі скрині?! Я не заспокоюсь, поки про все не дізнаюсь.

-І ти ще обурилась, що я забрав чароїт?! 

Ми ледь не спалили одне одного поглядами, хоча Трістан своїм зауваженням попав в яблучко. Нетерплячість вічно доводила до цугундера, бачу ціль - не бачу перешкод! Тому я просто відступила в сторону і дозволила своєму приятелю першому пройти по мінному полю. Цього разу він не намагався оживити рушники і змусити танцювати кадриль, але прошепотів якісь потрібні слова, від яких скриня трохи здригнулася і знову встала на місце. Потім, не чекаючи мого дозволу, самотужки обстежив сховище і відкинув одну з дощок. 

Ось тепер на мене дійсно чекав сюрприз - майже як у казці! Під подвійним дном серед пилюки та павутиння лежав згорток, хрест-навхрест перемотаний мотузкою. Він був невеликим, але виявився напрочуд важким. До того ж вузли такі, що точно не розв’яжеш двома пальцями. 

-Сподіваюсь, ми хоча б зазирнемо що там? - я повернулася з кухонним ножем, обережно розрізала мотузку й відступила на крок назад. 

Ого! Тримайте мене семеро! В згортку лежала пляшка з рідиною, що випромінювала ледь помітне зеленувате світло, а в ній, як в надійному сховищі зберігався криваво-червоний камінь. Чи то мені здалося, чи може й правда, але він ледь помітно пульсував і я мимоволі вчепилася в руку Трістана.

-А це ще що таке? - ніякою магією я не володіла, але й мені було ясно, що цей предмет точно зловісний. Він нагадував серце, яке продовжувало битися після того, як власника вже не стало.

-Не можу сказати точно, але боюся, що я правий. У ельфів його називають Амрот, або Кров дракона, - він не відпустив моєї руки, може тому я не кинулась геть. - Проклятий камінь, в якому можна запечатати душу. 

Ось тепер я була згодна з ельфом і мене охопило бажання скоріше прибрати знахідку з очей, закинути на дно моря, закопати десь на пустирі - взагалі здихатись будь-яким способом. Тоді це і сталося. Як тільки я торкнулася пляшки, скло здалося мені дуже холодним, а миттю пізніше - таким розпеченим, наче це було вугілля. Я полетіла в якусь чорну вирву і весь час чула голос, що нашіптував лише два слова: “Джеммо, випусти мене!” 

Груди стиснуло, я не могла ні вдихнути, ні відкинути страшну мару, аж поки Трістан не висмикнув прокляту реліквію і не накрив пляшку мішковиною. Що було далі - не знаю, може він застосував свої здібності, а може я просто відійшла від шоку. Але коли нормальні відчуття та звуки повернулися, я лежала на лавці, а під головою було щось схоже на подушку, яку мій гість зробив зі своєї куртки. 

-Ти його сховав? - першою згадкою був проклятий камінь.

-Так, не переймайся.

-А мене оживив, як ті квіточки? - в мене зірвався нервовий смішок, бо не знала, як віддячити ельфу за свій порятунок. - Дякую, я твоя боржниця… 

Рудий нічого не відповів, бо явно й сам не чекав такого повороту, а тим часом в животі в мене болісно забурчало, як завжди бувало через переживання. Мені стало ніяково.

-Мабуть, той камінь забрав у мене всі сили, треба щось терміново з’їсти, - я потроху підвелася і сіла. 

Трістан подивився на мене, наче я трохи була не собі, але його губи трохи ворухнулись і склались в щось схоже на усмішку. 

-А ти вмієш готувати? - стіл нам ніхто поки що не накрив, але такі заявки ельф краще  залишив би при собі!

-Смієшся? Я онучка пекарки, відомої на всю Смарагдову долину! І знаєш, може на сьогодні вистачить шукати різну нечисть і мене дражнити? Я до такого не звикла!  

Я казала правду, бо через всі ці пригоди страшенно зголодніла, а може втратила сили, поки мене ледь не вбив той проклятий камінь. Та й з самого дитинства, коли було сумно чи страшно, допомагали бабусині цукерки чи навіть звичайний хліб з медом. На щастя, Вітрик, як справжній домовик, попіклувався, про таку недолугу хазяйку і до мого повернення з річки роздобув молока та яєць. Свіжий хліб також знайшовся на кухні, прикритий рушничком, то ж я потроху підвелася і заходилася готувати сніданок.