Глава 4

-Скажи мені ще раз, що це за місце? - ми сиділи на кухні і переді мною дійсно був ельф власною персоною. 

Виглядав він саме так, як їх зображують в кіно, тобто досконалим зовні і нестерпним у своєму снобізмі й зверхності. Правда рудих я до цього в класиці не зустрічала, зазвичай цих красунчиків описували, як блондинів з довгим, сяючим волоссям. У мого непроханого гостя в зачісці застрягли тріски від виламаних дверей і сміття, але я весь час поглядала на його гострі довгі вуха і це мене не аби як бентежило.

-Спитаєш ще раз і я за себе не ручаюсь! Я вже тричі пояснила - ти у Смарагдовій долині і в моєму домі! Тому питання повинні виникати у мене, чи не так? Як ти тут опинився? 

-Провалився у кролячу нору!  

-Ну, знаєш, з мене досить! - не вистачало ще дурних жартів і я потягнулася до телефона, аж тільки тут згадала, що зв’язку немає і викликати поліцію не вийде. - Якщо розмова у нас не клеїться, я  навіть не буду проти, якщо ти просто зараз підеш! Правда  не знаю, чи є десь поблизу ще одна нора, в яку можна стрибнути!

Ельф відкинувся на спинку стільця і подивився на мене, як на навіжену. Його очі ще кілька хвилин блукали по кухні і в них чим далі, тим більше з'являлися недовіра та здивування.

-Я тут подумав, ти що, відкрила портал випадково? 

-Відкрила що???

-Портал! Нору! Прохід! Тебе не навчали, що це не можна робити де й коли заманеться? Тобі дуже пощастило, що провалився я, а не якийсь гоблін чи демон.

-Оце вже чиста правда! Каюсь, не подумала про демонів, бо тільки про тебе й мріяла!

Ляпнула перше-ліпше. Але хто б, поглянувши на подібну парочку,  сумнівався, що так воно й є! Я одразу згадала, як ми з кращою подругою взимку відпочивали в санаторії і до нас на балкон залізли місцеві хлопці. Просто переплутали номери! Ми довго сміялися і я ніколи не думала, що таке може повторитися. І якби тоді це був мій сьогоднішній непроханий гість, хто зна, чим би все закінчилося, бо кляті флюїди вже дійсно почали бродити по моїй крові. 

-То це були любовні чари?! Чудово! - несподівано він розсміявся і розізлив мене цим ще більше. Це ж треба бути настільки самозакоханим! 

-А тож! - я вирішила йому підіграти і начепила нахабну усмішку, та ще й нахилилась до вухастого через стіл. -  Я онучка коронованої відьми й мені передрекли, що вийду заміж тільки за ельфа! Але у нас в місті вони чомусь перевелися, може всі розбіглися, тому довелося трохи прискорити справу! 

Він дослухав мене мовчки, просто дивився у вічі, а потім погляд потроху опустився до розстебнутої на грудях піжами з єдинорогами. Господи, той верхній ґудзик давно грозився відірватися і тепер я, мабуть, виглядала як притрушена стриптизерка! Обличчя спалахнуло, дурнішої ситуації і придумати було неможливо, але рудий нахаба аніскільки не збентежився. 

-Гарна думка! - несподівано заявив він і почав розгойдуватись на стільці, так що той тримався тільки на двох ніжках. - Я згоден! Батькам давно кортить мене одружити, це буде відмінна помста! 

-Що?! 

- Відьми в нашому роду ще не було, тим більше такої. Вони будуть у захваті! Та й наш маєток давно вже час перебудувати, а ти зі своєю магією все рознесеш в друзки! 

-Та потрібен ти мені, як зайцю нежить! 

Отут я вже розгнівалась по-справжньому. Так, перших місць на конкурсі краси я не завойовувала, хіба отримувала грамоти за участь в олімпіаді з англійської, але хто йому дозволяв так відверто з мене знущатися? 

-Кажеш не подобається моя магія? Я тобі ще не все показала!

-Тихіше, мала! - він ледь ухилився від чашки, яка полетіла просто в нахабу та розкололася на скалки. Шкода бабусиного спадку, та деяких інакше не провчиш.

-Мене звуть Джемма, яка я тобі мала! 

-У тій чашці чай.

-Дуже добре,  трохи охолонеш!  

Скоро на столі нічого не залишилось, зате кухня вкрилася слідами битви, в якій мій противник не отримав жодної подряпини. Навпаки, це його добряче розвеселило, але коли я почала шукати очима щось на полицях, ельф таки вирішив викинути білий прапор.

-Досить, не трощи посуд, тобі він ще знадобиться! Я все зрозумів, ти чекала на когось іншого, але, вибач, воно не завжди спрацьовує так, як хочеться! Постав назад цукорницю і поговорімо! - він почекав, поки я займу своє місце навпроти. - Бачу, з тебе така ж відьма, як з цієї ложки, ти проста смертна, лялечко? Вибач, хотів сказати, Джемма! 

-Не починай…

-Добре. Тоді у нас проблема, бо мені не так вже й кортить тут залишатися. Не хочеш розповісти, що сталося перед тим, як я попав в нору? До речі, якщо вже так, може познайомимось, Трістан! 

Ельф приклав руку до грудей, а потім розкрив долоню, мабуть, так вітаються його сородичі, а я задумалась збрехати чи сказати правду? Моє самолюбство однозначно постраждає, якщо я в усьому зізнаюся, але з іншого боку може він хоч щось поясне? Бо Соломія  залишила мене буквально з порожніми руками, якщо не зважати на попередження нічого не боятися та прожити тут цілий місяць. Поміркувавши, вирішила розказати правду, але частково. Все, крім того, що я поцупила заховану скриньку і трохи про сам камінь. На диво це настільки вразило ельфа, що він цілу хвилину мовчав перед тим, як перепитати:

-Хочеш сказати в тебе є чароїт? 

Гадки не маю, що він мав на увазі, може цей камінь так і називався, але мені це ні про що не говорило.

– Дозволиш подивитись? - тепер він розмовляв вже зовсім іншим тоном, але в очах досі були ті самі лукаві вогники.   

-Він у моїй спальні, тому не здумай розпускати руки! - попередження, звичайно, смішне, але краще все-таки поставити його одразу на місце.

Ми разом піднялися нагору, де досі залишалися сліди недавнього магічного вибуху. Двері валялися на підлозі, бо злетіли з петель, кругом гармидер і я не одразу побачила те, що шукала. Камінець спокійно лежав серед сміття, але я наблизилась до нього, як до небезпечного звіра. Торкатись цієї реліквії більше не хотілося. Що, як він спрацює знову і викине мене саму кудись до дідька?