1

Катя 

В дитинстві я обожнювала осінь, але зараз моєю улюбленою порою року є літо. Не знаю чому я любила саме її, тому що багатьом дітям не подобається вона, тому що саме тоді потрібно йти на навчання, йдуть дощі, похмура погода і так далі. Але й можливо за це я і любила її. Я добре навчалася в школі і закінчила її з золотою медаллю, мала багато друзів, вчителі мене любили. Взагалі мені подобалося проводити час там. Я була замісником президента школи, і мені це подобалося. Я ще мені і подобався і сам президент Артем. За що я взагалі його любила? Я завжди трималася як надалі від таких хлопців. Він високий брюнет, з карими очима, грав у баскетбол, займався боксом, ну й все, плюси закінчилися, а точно як же ж я могла забути за його жарти. Можливо в нього й були проблеми, але точно не з жартами. Можливо за це все він мені і подобався. Він навчався в протилежному класі, і мав дуже багато друзів, а особливо подруг. Знаєте він поводив себе як бабнік. Але як я не намагалася приборкати свої почуття, в мене це не виходило. Я змогла його забути лише коли була на другому курсі в університеті... так,не будемо говорити про моє перше невдале кохання, тому краще розповім про теперішнє. Уточню життя, а не кохання.

Рік тому я відкрила власну справу, а саме готель, про який ще мріяла з дитинства. Кожну деталь в ньому я продумала сама, і знаєте що? Зараз він став дуже популярний, і увійшов в топ-10 найкращих готелей в країні. Я дуже багато доклала зусиль для цього, але даремно я вірила, що все так легко. Щоб розвиватися далі, або хоча втриматися на цьому рівні, мені потрібно укласти угоду з однією компанією. Лише об'єднавшись з ними я зможу рухатися далі, хоча готель і популярний, не забуваймо що потрібно розвиватися, створювати щось нове, щоб мати більше відвідувачів. Тому зараз я як завжди прямую на роботу, в свій улюблений кабінет, щоб творити нове, або хоча б втримати все те що я маю на сьогодні. 

Зайшовши в просторе приміщення в привіталася в працівниками. 

–Привіт всім! Як провели вихідні? - хоча зараз лише сьома ранку, але більшість персоналу уже на роботі. Ось за це я їх люблю ще більше, за їхню пунктуальність, і відповідальність. Весь персонал я наймала сама, у жодного разу про свій вибір не пошкодувала.

–Добрий ранок, Катерино Василівно, чудово, а ви як?- першим відповів консьєрж Микола Іванович, йому майже за шістдесят, але таке відчуття наче тільки двадцять, він найактивна людина в готелі. Так як мої бабусі і дідусі померли ще до мого народження, то він мені був як дідусь.

– Також чудово, ось привезла вам смачної кави, так що пртгощайтеся. -сказала я, ставлячи стаканчики на ресепшн. 

– Добрий ранок, Катерино Василівно, на дворі сьогодні чудова сонячна погода, так у настрій також чудовий, і дякую за каву. - привітавшись, Тамара взяла стаканчик кави. Хоча вона ще дуже молода, але дитина в неї вже є. Тамара досить закрита в собі, так що про її особисте життя я не так багато знаю. Та я й не дуже хочу розпитувати її, роботу покоївки вона виконує чудово, без зайвих питань і так далі. 

-Привіт!- це була Настя, адміністратор, і до речі моя подруга також. Вона мені одразу сподобалася, так що не довго думаючи, я її одразу влаштувала її на цю посаду. Вона вміє вирішувати будь яку проблему швидко, і співрозмовниця вона чудова. 

Роботи в мене було на сьогодні дуже багато, так що довго не думаючи я піднялася в кабінет. 

-Ти ж пам'ятаєш що в тебе сьогодні зустріч з директором компанії, яка допоможе нам вийти на вищий рівень. - сказала Настя, слідом зайшовши за мною.

- Звісно пам'ятаю, тільки нагадаю будь ласка на котру годину.- з посмішкою запитала я. Я часто забуваю щось, так що Настя до цього вже звикла, тому й доводиться їй мені про все нагадувати.

- На десяту, в них в офісі, його кабінет на сьомому поверсі, там тебе зустріне його секретарка, так що думаю там далі розберешся.

- А як звати нашого героя? 

-Катя, Катя звати його Станіслав Володимирович.- з незадоволеним лицем нагадала вона, а потім додала.- чи тобі можливо на руку великий літерами написати щоб ти не забула. 

- Так жінко заспокойся, у мене все під контролем...

-Бачу я як в тебе все під контролем!- закочуючи очі заявила Настя.

- Тобі напевно вже варто йти, ти ще бачу не переодягнулася. 

- Ой, щось я з тобою заговорилася, потрібно вже бігти, так що удачі тобі і не забуть на десяту...

- Сьомий поверх, серкетарка, Станіслав Володимирович.- перебивши її сказала я.

-Ну добре побігла я.

-Мг, удачі тобі на роботі.

- І тобі люба. 

Настя вже пішла, так що я могла спокійно сісти і зайнятися своїми справами. Час так швидко пройшов що й я не помітила що вже майже десята, а мені ще їхати до того офісу хвилин двадцять, от лайно це ж треба було так захопитися документами, що й не помітити час. Швидко зібравши потрібні документи, я схопила сумочку і побігла до машини. Права я отримала через місяць після свого повноліття. Машину я купила сама, я завжди шукала роботу, не хотіла сидіти на шиї у батьків, тому і на безкоштовне навчання в інститут поступила. Зараз мені двадцять два, а я вже маю майже все про що мріяла. На дорозі були затори, тому дорога в мене зайняла пів години. Якщо ви в мене запитаєте за що я не люблю місто, то я вам відповім за затори. Паркувавшись біля офісу, я ледве не в'їхала в чорну гарну ауді. Це ж треба так, мала того що запізнююся, так ще й ДТП бракувало. Схопивши потрібноі мені речі, вибігла з машини і побігла в офіс. Дочекавшись ліфту я піднялася на потрібний мені поверх. Опинившись на місці мене зустріла серкретарка, гарна рудоволоса дівчина, фігуриста і довговолоса.

-Добрий день! Чим можу вам допомогти? - піднявшись зі свого місця запитала вона.

-Добрий день. Я до Станіслава Володимировича, у мене з ним сьогодні зустріч на десяту. 

-Зрозуміла, зачекайте будь ласка хвилинку.

-Так звісно.- сказала я, треба заспокоїтися, а то з цими дорогами і машинами скоро сивою стати можна буде. Тамара, так звали секретарку, зателефонувала я так зрозуміла босу, через декілька секунд вона сказала, що він на мене вже чекає, так що я можу зайти.