Роділ 5

Мені вже було однаково. Я пішов. На подвір'ї стояв великий чорний джип. Марку я не розгледів, бо хтось мене ударив чимось по голові. Потім у живіт, спину, голову і понеслось...Єдине, що я пам'ятав це звук поліцейських сирен, а після цього я провалився в темряву. Лише іноді чув ридання Софі, але ніби крізь сон.

10 вересня, ср

11:47 я прокинувся в лікарняній палаті. Тіло нило. Поруч, схиливши голову на стільчик, солодко спала Софі. Моя маленька дівчинка. Невдозі вона також прокинулась.

–Як ти себе почуваєш?–спитала Софі

–Коли ти поряд, то чудово–з щирою посмішкою відповів я

–Вибач мене. Влад написав, що поб'є тебе зі своєю бандою, якщо я не повернусь до нього. 

–Чому ти раніше мені не сказала? Ми б разом щось придумали!

–Я не хотіла, щоб ти постраждав через мене. Вибач. Зараз Влад і його банді в тюрмі. Сподіваюсь, що на довго.

Я спробував підвестись, але по тілу пройшлася біль. Я обезсилено впав назад у ліжко

–Не вставай–лікар заборонив. Я сама–Софі підійшла і поцілувала мене. 

–Тепер я майже здоровий!–радісно сказав я, коли ми закінчили.

–Не сумніваюсь)–сказала вона

Зайшов лікар і попросив Софі вийти. Вона сказала, що завтра мене випишуть і вона чекатиме на мене вдома. Лікар зробив якийсь укол і я заснув. Снилася мені мала руденька дівчинка. Вона плакала. Цікаво чому? 

16:26 Я прокинусвя голодним, як вовк. Біль пройшла і це мене страшенно радувало. На столику біля ліжка лежала їжа. Коли я справився з нею, то ще трохи попереписувався з Деном і почитав якусь електронну книгу. Не зоглядівся коли звечоріло. Прийшла медсестра і знову нагодувала мене. Я ще трохи пововтузився і врешті-решт заснув.

23:54  Прокинувся я від того, що хтось мене цілував у губи. Відкривши очі, я побюачив руду Кейт, яка фіксувала на камеру кожну секунду. Я миттю відштовхнув її

–Що ти тут забула?–зі злістю спитав я

–Своє щастя, любий. Ти зруйнував моє кохання, а я зруйную твоє–вона посміхнулась і вийшла.

Я потягнувся до телефону, але його не було. Кликати медсестру посеред ночі не хотів–інші люди нехай виспляться. Встав і пішов до чергового. Попросив у нього зателефонувати і швидко набрав Софі. Вона не взяла слухавку. Я подумки молився, щоб вона не побачила те фото. От Кейт. От стерво! Зрозумівши, що нічого не зміню–пішов спати. 

11 вересня, чт

Зранку я ще поснідав у лікарні, а потім поїхав додому на таксі. Від бійки залишились лише синці та садна, але я на це не зважав. Тоді я думав лише про мій сон і одну заплакану руду дівчинку...

10:13 Коли я зайшов до неї, то вона збирала речі в валізу

–Ти куди, Софі?–спитав я

–Подалі від тебе–сказала вона. Я побачив її червоне і напухче від сліз обличчя.

–Чому ти вчора не взяла слухавку, коли я телефонував?

–Навіщо?

–Щоб я все пояснив. Тоді б ти не плакала.

Я сів на ліжко і вона перестала збирати речі.

–Вчора вночі я спав, але прокинувся від поцілунку Кейт. Вона фотографувала кожну секунду, тому хоча б один з 1000 кадрів міг бути вдалим. Кейт сказала, що хоче зруйнувати наше кохання. І ти навіть повірила їй. Дозволила знищити наші відносини одним лише знімком–пояснив я

–Пробач. Я така дурепа! Вибач, що вчора не вислухала. Я завжди буду вірити тільки тобі!–Софі поцілувала мене. 

Як же я скучив за цим приємним відчуттям. Щоразу поцілунок набував нових кольорів, тому згодом ми перейшли до 18+

12:15

–Тепер назад розпаковуй речі. Від мене так легко не втечеш!–я поцілував її в щічку–Давно хотів спитати: Чому ти так кардинально змінила волосся?

–Воно нагадувало мені про тебе. Про всі ті моменти, коли ми були разом, але тепер я назад поверну його–посміхаючись відповіла вона.

В четвер школу ми пропустили, але в п'ятницю все ж пішли. Я і моя руда маленька дівчинка. На вихідні прилетіли батьки. Ми з Софі розповіли, що зустрічаємось. Вони дуже зраділи і дозволили іноді ночувати один в одного.

Кохання. Молодість. Кохання.