Розділ 9. Макс йде на поправку.

До ранку в Макса вже повністю спала температура і я рада цьому, тому що хворіти не одне з найкращих занять. Поки Макс спав я приготувала для нього сніданок, адже йому знову ж таки треба були сили. Коли він прокинувся то пішов відразу вмиватися поки я накривала на стіл. 

    - Доброго ранку, - повернувся з ванної.

    - Доброго, як ти себе почуваєш?, - питаю поки розставляю на стіл тарілки.

    - Дякую що рятуєш вже вкотре, я навіть не знаю як тобі віддячити.

     - Просто посміхайся частіше, - посміхаюся і він посміхається у відповідь.

Після сніданку Макс сказав, що сам прибере посуд і помиє його. Я ж просто сиділа і спостерігала за ним. Коли Макс домив посуд він сів за стіл і знову засумував.

    - Що сталося?, - питаю.

    - Сьогодні рівно дев'ять днів по смерті бабусі, - блін я чесно забула. Ми вирішили, що увечері поїдемо на кладовище до бабусі Макса. Всю дорогу до кладовище Макс мовчав. А коли ми підійшли до могили його бабусі то він впав коло могили і почав плакати. Він просто сидів, а на землю тихенько лилися його сльози. Мені стало так сумно, що я аж сама заплакала. І вже цього разу Макс мене обіймав, а не я його. Додому ми повернулися вже до Макса, він сьогодні дуже сильно морально стомився, і йому треба було відпочити щоб набратися сил. Він пішов у свою кімнату, поки я сходила йому по воду. Він за раз випив склянку води і ліг спати. Я накрила його ковдрою, і вже встала щоб йти, але він схопив мене за руку так різко шо я знову сіла на диван.

    - Дякую за те що переживаєш все це разом зі мною, і за те що не кидаєш мене, правда якби не ти я б просто загинув тут, дякую тобі, - і він поцілував мою руку.

    - Та немає за що, а зараз тобі треба відпочивати, - я побажала йому солодких снів і пішла.

Всю ніч я погано спала, все снилися якісь кошмари, і я заснула лише під ранок. Коли вранці я пішла до ванної то проходячи через кухню я відчула смачний запах. А коли заглянула туди то побачила там Макса який щось готував.

      - Добрий ранок, - говорю тихо щоб не налякати його 

      - Доброго, як спалося?, - питає.

      - Та так.

      - А я ось вирішив приготувати сніданок поки ти спала, - і дає мені ложку щоб я спробувала.

       - Мммм, як смачно, - це було навіть смачніше ніж тоді коли Макс вперше приготував мені сніданок. 

Після сніданку ми вирішили пройтися по вулиці. Осінь була такою прекрасною, дорога застелена листям. Легенький свіжий вітерець наповнював легені свіжим повітрям, на душі було так приємно, а тепле сонце зігрівало тіло.

      - Скажи, а чому ти так піклуєшся про мене, я ж для тебе ніхто, а ти піклуєшся наче про свого рідного, - раптом заговорив Макс.

      - Тому що ти для мене став близьким другом, а я своїх близьких не кидаю в біді, - відповідаю чесно. 

Бачу як від цих слів він трішки і засмутився і зрадів. І щоб хоч трохи підняти йому настрій я назбирала листя і кинула на нього. Так ми і почали дурачитися, і валятися в листі немовби малі діти. Я ще зробила декілька спільних фоток, вони мені сподобалися що обов'язково викладу їх в інстаграм. І під вечір ми повернулися додому. Знявши кросівки я відразу впала на диван, щоб трохи відпочити. А через декілька хвилин до мене приєднався Макс.

   - Чекай не ворушися там у твоєму волоссі щось, - каже і дивиться так серйозно на мене.

    - Що там жук, павук чи що там говори, - я починаю нервувати бо не переношу всіх цих комах.

     - Листя, - відповідає і починає сміятися з мене.

     - Ах ти ж, - вириваю те листя з його руки і чіпляю у волосся, а потім і сама починаю сміятися. Макс спочатку так серйозно подивився на мене, а потім і сам почав сміятися.

Увечері нам обом не спалося, і ми вирішили подивитися якийсь фільм жахів, ой я їх так обожнюю, а Макс мабуть ні. Ми обрали один фільм, і вже у середині фільму почався справжній кошмар, у Макса велика плазма, і була одна сцена де типу з лісу вибігло щось таке страшне, все це на великий екран і Макс злякався, різко закрив очі і заховався за мене. А я тихенько почала сміятися, а вже потім голосніше і голосніше.

    - Чого смієшся, я просто не очікував, - виправдовується.

    - Та ні нічого, - а я ніяк не можу зупинитися.

І тоді Макс встав побажав на добраніч і пішов до кімнати. Образився на мене. Я його звала, але він не реагував, і тому я побігла за ним, але він вже закрив двері. Ну блін хіба можна через таку дурницю ображатися ну це капець якийсь. Я почала стукати у двері і кликати його, але він мовчав. Лише через декілька хвилин коли я замовкла він відкрив двері.

   - Ну Макс вибач мені за таку реакцію, ну правда я не хотіла тебе ображати, якщо хочеш наступного разу подивимося якусь комедію.

Він спочатку мовчав, а потім пробачив мене, і він знову вхопив мене за руку і я впала в його обійми знову відчуваючи той самий запах. Він мене знову міцно обійняв.