Розділ 6. Що ж там такого він мав мені розповісти?

Поки я їхала в таксі додому то він ще дзвонив до мене, але я ігнорила. Вранці коли я прокинулася то від нього було багато пропущених. Я вже трішки заспокоїлася і хотіла подзвонити до нього щоб попросити вибачення, але він не брав слухавки ну зрозуміло чому. Тому влаштувавши всі свої справи, я поїхала до нього додому. Там у нього були закриті ворота із середини значить він вдома, в дитинстві я часто любила лазить по заборам тож перелізти ворота для мене не було великою проблемою. Вже через хвилину я стояла на іншому боці двору. Я подзвонила у дзвінок і через декілька хвилин почула кроки. Двері відчинив Макс, та побачивши мене хотів закрити їх, проте я підставила ногу.

    - Макс, послухай мене будь ласка я знаю що ти на мене образився я не хотіла сваритися з тобою через таку дрібничку, пробач будь ласка, - дивлюся на нього очима як з мультфільму кіт у чоботях. Він відпустив двері які так тримав міцно своєю рукою, а потім він різко накинувся на мене і сильно притиснув до себе.

    - Воу Воу, полегше, - говорю поки є хоч трохи дихання і мене ще не задушили. Але якщо чесно мені приємно відчувати таку увагу до себе зі сторони хлопця. Бо я ж говорю що відносин у мене не було так як я вважала, що вони мені не потрібні, але здається моє ставлення трішки міняється. Ми зайшли в дім бо Макса де по всьому будинку валялися пляшки з під алкоголю, якісь пакети і ще багато дрібничок.

   - Шо ти тут смітник такий влаштував, - говорю переступаючи через все це сміття.

   - Та не звертай уваги поприбираю, - сідає на диван. Я запропонувала допомогти йому і звісно ж він не відмовив бо голова болить не в мене, а в нього. Після того як я поприбирала я присіла на диван, щоб передихнути.

    - То в чому причина такого безладу?, - запитую в Макса лежачого на дивані.

     - Душевна травма, - відповідає сівши, щоб зручніше було говорити зі мною.

     - А яка причина душевної травми?, - допитуюся знову.

     - Ти, - відповідає тихим голосом. 

     - Не зрозуміла, а я тут до чого?, - я трішки здивувалася.

      - Після нашої сварки, і після того як ти не брала слухавки от я і вирішив лікувати душевну травму.

      - Чим? Алкоголем, - обурююся. Невже просто через якусь сварку потрібно відразу починати пити. Ого, це якщо всі люди після сварок починатимуть пити, то весь світ просто сп'ється. Потім Макс почав нити, що в нього болить голова, я звісно дала йому таблетку з його аптечки, але вона не допомогла, і я ще 10 хвилин слухала його ниття. Повним нарешті таблетка подіяла, і він заснув. Спав він як дитинка, я ніколи не бачила як він спить, і за ним було так цікаво спостерігати. Ну і звісно ж я не могла не дозволити собі зробити таку милу фоточку. Сфоткавши Макса, я пішла на кухню щоб помити посуд. Раптом на телефон Макса прийшло повідомлення від якогось кореша в якому писалося, чи Макс не розповів ще щось мені. Шо саме не розповів? І звідки він знає мене? Ледве дочекавшись поки Макс прокинеться я відразу ж влаштувала йому допит. Він звісно розсердився на мене через те що я без дозволу взяла його телефон, але нічого такого не сказав. І що ви думаєте, що він розповів щось мені ага доглядайте. Мовчить як риба і все, як не намагалася не відповідає партизан блін п'яний. Розлючена і з поганим настроєм я поїхала додому. Клас блін не встигли помиритися як знову посварилися. Всю дорогу додому мене мучило лише одне питання, що ж там такого мав розповісти мені Макс. Але я так просто не відстану від нього, буду мучити його аж до старості поки він не розповість мені все.